Історія №70
Анатолій Кирилович слухав своє улюблене радіо "Шансон". "Ямщік, нє гані лашадєй... Мнє нєкуда больше спєшить..." Пісня явно наштовхнула Кінаха на якцусь думку. І секретар РНБО набрав свою віддану помічницю пані Таракан.
- Я думаю, хватіт, - сказав Анатолій Кирилович
- Сєйчас пісать ілі потом?
- Сєйчас.
Пані Таракан чомусь розридалася. Але за п"ятть хвилин зайшла до кабінету із аркушем паперу. Каліграфічні літери були заляпані слізьми.
- Ось.
- "Прошу мене звільнити..." - почав читати Кінах, - що це таке?
- Ви ж самі просілі.
- Когда?
- Только что. Сказали "сєйчас".
- Да я про пріватізацію.
- Какую?
- Общую.
- То єсть, увольняться нє надо?
- Нє сєйчас.
- Вас, Анатолій Кіріловіч, нє поймьош. То сєйчас, то нє сєйчас...
Пані Таракан вийшла з кабінету і почала писати чергову заяву державного службовця. Заголовок склався сам собою: "Подальшу приватизацію потрібно відкласти до закінчення парламентських виборів".
- Я думаю, хватіт, - сказав Анатолій Кирилович
- Сєйчас пісать ілі потом?
- Сєйчас.
Пані Таракан чомусь розридалася. Але за п"ятть хвилин зайшла до кабінету із аркушем паперу. Каліграфічні літери були заляпані слізьми.
- Ось.
- "Прошу мене звільнити..." - почав читати Кінах, - що це таке?
- Ви ж самі просілі.
- Когда?
- Только что. Сказали "сєйчас".
- Да я про пріватізацію.
- Какую?
- Общую.
- То єсть, увольняться нє надо?
- Нє сєйчас.
- Вас, Анатолій Кіріловіч, нє поймьош. То сєйчас, то нє сєйчас...
Пані Таракан вийшла з кабінету і почала писати чергову заяву державного службовця. Заголовок склався сам собою: "Подальшу приватизацію потрібно відкласти до закінчення парламентських виборів".