Епізод 8. Кому історії урок, кому - раствор і мастєрок
Валік Мондрієвський після призначення керівником прес-служби Прем'єр-міністра почувається зовсім розкуто. Сьогодні він сам зателефонував Юрі і сказав без зайвих еківоків:
- Коля на Правді.
- Гляну, - відповів Юра, і попросив секретарку дати йому "Українську Правду". Молоденька секретарка, уникаючи дивитись людині з крижаним серцем у вічі, увійшла й поклала на стіл пачку роздруківок.
- Каман, сава! - пожартував Юра, криво всміхаючись секретарці. Вона мовчки кинула на шефа погляд, сповнений суто жіночої гіркоти, відповіла щось незрозуміле й вибігла за двері. Юра задоволено гмикнув і занурився в читання Колиної статті.
Юра читав про те, що декларовані цінності Майдану не знайшли втілення у діях лідерів країни, на яких покладалися надії людей, і що в Україні відбувається світоглядний конфлікт цінностей між владою та народом, а влада і суспільство живуть за різними морально-етичними принципами, правилами й поняттями, бо для народу ідеали Майдану полягають у тому, що...
... Він читав, і в його уяві вимальовувалась самотня постать, що простує, трохи накульгуючи, Маріїнським парком, зрізаючи кути газонами й клумбами, наступаючи на квіти, перевертаючи урни, вилізає брудними ногами на лавки й заздрісними, голодними очима зазирає у вікна Кабінету Міністрів.
- Коля, - прошепотів Юра зі щирим співчуттям. - Коля. Все могло бути інакше...
Він встав і підійшов до вікна. Серед дерев Маріїнського парку йому ясно ввижався Коля, але Юра знав, що не можна піддаватись на дешеві сентименти, бо який же ж він тоді технічний прем'єр, і як же ж йому тоді Україну відбудовувати після цих, йошкін кот, ліриків, істориків, піарщиків, після цих гуманітаріїв!
- Усе могло бути інакше, Коля, - повторив Юра. - Якби ти, Коля, менше...
Він не договорив.
- Коля на Правді.
- Гляну, - відповів Юра, і попросив секретарку дати йому "Українську Правду". Молоденька секретарка, уникаючи дивитись людині з крижаним серцем у вічі, увійшла й поклала на стіл пачку роздруківок.
- Каман, сава! - пожартував Юра, криво всміхаючись секретарці. Вона мовчки кинула на шефа погляд, сповнений суто жіночої гіркоти, відповіла щось незрозуміле й вибігла за двері. Юра задоволено гмикнув і занурився в читання Колиної статті.
Юра читав про те, що декларовані цінності Майдану не знайшли втілення у діях лідерів країни, на яких покладалися надії людей, і що в Україні відбувається світоглядний конфлікт цінностей між владою та народом, а влада і суспільство живуть за різними морально-етичними принципами, правилами й поняттями, бо для народу ідеали Майдану полягають у тому, що...
... Він читав, і в його уяві вимальовувалась самотня постать, що простує, трохи накульгуючи, Маріїнським парком, зрізаючи кути газонами й клумбами, наступаючи на квіти, перевертаючи урни, вилізає брудними ногами на лавки й заздрісними, голодними очима зазирає у вікна Кабінету Міністрів.
- Коля, - прошепотів Юра зі щирим співчуттям. - Коля. Все могло бути інакше...
Він встав і підійшов до вікна. Серед дерев Маріїнського парку йому ясно ввижався Коля, але Юра знав, що не можна піддаватись на дешеві сентименти, бо який же ж він тоді технічний прем'єр, і як же ж йому тоді Україну відбудовувати після цих, йошкін кот, ліриків, істориків, піарщиків, після цих гуманітаріїв!
- Усе могло бути інакше, Коля, - повторив Юра. - Якби ти, Коля, менше...
Він не договорив.