Епізод 12. Сторінка в стадії розробки.
- Довго відкривається, - незадоволено сказав Юра, дивлячись на білу сторінку, у верхній частині якої потроху вимальовувалась синя смужка. - Час - гроші.
- Вибачайте, Юрій Іванич, - із гідністю відповів голова прес-служби. - Хороший конект - це теж гроші. В Америці, кажуть, інтернет по електричним проводам бігає, а в нас ось, бачите.
Нарешті екран ноутбука мигнув, і сторінка http://www.ehanurov.com завантажилась повністю. Фото Юру дещо насторожило: від його голови розходилось сонячне проміння, а поруч несимпатично вимальовувались літери «На» - частина напису «Наша Україна». І обличчя Юрине на фото було якесь криве.
- Фотки нормальної не знайшов?
Валік присоромлено змовчав і відступив назад, передавши мініатюрний маніпулятор-«мишу» в руки Прем’єр-міністра.
- А ну, - сказав Юра і цикнув на розділ «Новини». Новини там було дві. Одна - про призначення Юри в.о., інша - про призначення Прем'єром. - Третя буде про відставку, да? - знущально запитав він.
- Працюємо, працюємо, - запевнив його голова прес-служби. Юра цикнув на наступну сторінку: «Біографія», і з інтересом почав читати власний життєпис. Щоправда, надовго його не вистачило - біографія була написана сухо, самі факти. А ну, подивимось «інтерв'ю»...
На сторінці «Інтерв'ю» він побачив напис «Сторінка в стадії розробки», а також посилання: «Интервью Еханурова Юрийя Ивановича изданию Главред 04.07.05».
- Я вам..., - Юра ковтнув нехороше слово. - Я вам покажу «Юрийя». Грамотєї.
- А дизайн, - вирішив відволікти шефа Валік. - Дизайн вам подобається, Юрь Ванич?
- Скромний, - відповів Юра таким тоном, що неясно було - добре це чи погано. - Ага, «що пише преса»... Нічого не пише. Сім'я... Ясно.
- Все буде, - ще раз запевнив керівник прес-служби. - Скоро. Чесно. - Але Юра вже відкрив «Фотогалерею» і милувався серією своїх фото. Його погляд затримався на другому згори - він любив згадати молодість.
- Робота, - прочитав Юра назву останнього розділу й цикнув: відкрилась ще одна «Сторінка на стадії розробки».
- Ага, - задумливо і, вочевидь, розчаровано пробурмотів Юра. - А після цього вони кажуть, що наш уряд не зможе подолати кризу. Що ми не робимо ніхрєна. Звичайно… А скажи-но мені, Валік, - раптом змінив він тему. - А де ці? Бонуси, чи як їх?
- Банери? - розгублено запитав керівник прес-служби. - Хіба ж можна, Юрій Іванич? Ви ж офіційна особа. Там іноді таке пишуть…
- Тоді як ми сайт будемо розкручувати? За які шиші? - Юра переможно хлопнув кришкою ноутбука й застиг, чекаючи на відповідь.
- Ми проаналізуємо всі можливості, - ухилився від прямої відповіді Валік. «Чорт, - думав він. - Ось тобі й комп'ютерно неграмотний шеф. Ось тобі й «роздрукуйте мені Українську Правду»! Добре, хоч не помітив, як ми лічильник накрутили!»
- Вибачайте, Юрій Іванич, - із гідністю відповів голова прес-служби. - Хороший конект - це теж гроші. В Америці, кажуть, інтернет по електричним проводам бігає, а в нас ось, бачите.
Нарешті екран ноутбука мигнув, і сторінка http://www.ehanurov.com завантажилась повністю. Фото Юру дещо насторожило: від його голови розходилось сонячне проміння, а поруч несимпатично вимальовувались літери «На» - частина напису «Наша Україна». І обличчя Юрине на фото було якесь криве.
- Фотки нормальної не знайшов?
Валік присоромлено змовчав і відступив назад, передавши мініатюрний маніпулятор-«мишу» в руки Прем’єр-міністра.
- А ну, - сказав Юра і цикнув на розділ «Новини». Новини там було дві. Одна - про призначення Юри в.о., інша - про призначення Прем'єром. - Третя буде про відставку, да? - знущально запитав він.
- Працюємо, працюємо, - запевнив його голова прес-служби. Юра цикнув на наступну сторінку: «Біографія», і з інтересом почав читати власний життєпис. Щоправда, надовго його не вистачило - біографія була написана сухо, самі факти. А ну, подивимось «інтерв'ю»...
На сторінці «Інтерв'ю» він побачив напис «Сторінка в стадії розробки», а також посилання: «Интервью Еханурова Юрийя Ивановича изданию Главред 04.07.05».
- Я вам..., - Юра ковтнув нехороше слово. - Я вам покажу «Юрийя». Грамотєї.
- А дизайн, - вирішив відволікти шефа Валік. - Дизайн вам подобається, Юрь Ванич?
- Скромний, - відповів Юра таким тоном, що неясно було - добре це чи погано. - Ага, «що пише преса»... Нічого не пише. Сім'я... Ясно.
- Все буде, - ще раз запевнив керівник прес-служби. - Скоро. Чесно. - Але Юра вже відкрив «Фотогалерею» і милувався серією своїх фото. Його погляд затримався на другому згори - він любив згадати молодість.
- Робота, - прочитав Юра назву останнього розділу й цикнув: відкрилась ще одна «Сторінка на стадії розробки».
- Ага, - задумливо і, вочевидь, розчаровано пробурмотів Юра. - А після цього вони кажуть, що наш уряд не зможе подолати кризу. Що ми не робимо ніхрєна. Звичайно… А скажи-но мені, Валік, - раптом змінив він тему. - А де ці? Бонуси, чи як їх?
- Банери? - розгублено запитав керівник прес-служби. - Хіба ж можна, Юрій Іванич? Ви ж офіційна особа. Там іноді таке пишуть…
- Тоді як ми сайт будемо розкручувати? За які шиші? - Юра переможно хлопнув кришкою ноутбука й застиг, чекаючи на відповідь.
- Ми проаналізуємо всі можливості, - ухилився від прямої відповіді Валік. «Чорт, - думав він. - Ось тобі й комп'ютерно неграмотний шеф. Ось тобі й «роздрукуйте мені Українську Правду»! Добре, хоч не помітив, як ми лічильник накрутили!»