Епізод 17. Кабмін. Весь світ - театр
Вранці Юра знайшов на своєму робочому столі конверт.
Конверт був незапечатаний, з нього стирчав куточок аркуша, списаного енергійним почерком. Юра взяв конверт у руки, роздивився. У нижньому правому кутку, де пишуть адресата, було написано одне слово - Єханурову, а у верхньому лівому, на місці відправника - Жолдак.
На незворушному обличчі Прем'єр-міністра промайнула тінь легкого здивування. В бурятській мові було слово, за звучанням подібне на "жолдак", і значило воно щось геть непристойне. Юра підняв трубку й набрав секретарку.
- Що це в мене на столі? - запитав він суворо.
- Лист, - відповіла секретарка.
- Який? І чому він незапечатаний?
- Це відкритий лист, - у секретарчиному голосі лунала неприхована іронія. - Від відомого театрального режисера. Андрій Жолдак, невже Ви не знаєте?
Режисер... Андрій, Жолдак... Юра починав пригадувати, що кілька днів тому бачив щось подібне в "Україні Молодій", але скоро перегорнув сторінку, шукаючи спортивні новини. "Чого ж він від мене хоче?" - здивувався Юра. Він розгорнув листа і уважно його прочитав. А прочитавши, гмикнув:
- Гм.
У листі такий собі Андрій Жолдак, як уже сказано було вище, театральний режисер із міста Харкова, запитував Прем'єр-міністра, коли в Україні відбудеться прем'єра його вистави "Ромео і Джульєтта. Фрагмент". Відповідь, очевидно, дуже цікавила режисера: він повторював запитання кілька разів у різних формулюваннях, вживаючи доволі різких виразів.
Юра знов підняв трубку й зателефонував письменникам і видавцям Капрановим, із якими віднедавна приятелював. На дзвінок відповів один із братів, яких, утім, навряд чи навіть рідна мама розрізняє.
- Ало, - привітався Юра. - Це Єхануров.
- Юрій Вани-ич! - зрадів один із Капранових. - "Караоке" в нас лежить, вас дожидає, все не знаємо, як передати...
- Ладно. Скажи мені: ти знаєш такого - Жолдака?
- Жолдака? "Топінамбур, сину"? Класний письменник! - відповів Капранов.
- Не письменник. Режисер.
- А! Андрій,- здогадався Капранов. - Тобілевич намбе фо! Аякже, знаємо.
- А ця вистава, "Ромео і Джульєтта", - запитав Юра. - Як вона вам?
...Наступні 10 хвилин Юра уважно слухав, приклавши трубку до вуха. Часом із його вуст зривались вигуки "фу", "о Боже" або "ого". Дослухавши, він ввічливо попрощався з Капрановим, узяв аркуш паперу й написав: "Шановний Андрію!..."
Конверт був незапечатаний, з нього стирчав куточок аркуша, списаного енергійним почерком. Юра взяв конверт у руки, роздивився. У нижньому правому кутку, де пишуть адресата, було написано одне слово - Єханурову, а у верхньому лівому, на місці відправника - Жолдак.
На незворушному обличчі Прем'єр-міністра промайнула тінь легкого здивування. В бурятській мові було слово, за звучанням подібне на "жолдак", і значило воно щось геть непристойне. Юра підняв трубку й набрав секретарку.
- Що це в мене на столі? - запитав він суворо.
- Лист, - відповіла секретарка.
- Який? І чому він незапечатаний?
- Це відкритий лист, - у секретарчиному голосі лунала неприхована іронія. - Від відомого театрального режисера. Андрій Жолдак, невже Ви не знаєте?
Режисер... Андрій, Жолдак... Юра починав пригадувати, що кілька днів тому бачив щось подібне в "Україні Молодій", але скоро перегорнув сторінку, шукаючи спортивні новини. "Чого ж він від мене хоче?" - здивувався Юра. Він розгорнув листа і уважно його прочитав. А прочитавши, гмикнув:
- Гм.
У листі такий собі Андрій Жолдак, як уже сказано було вище, театральний режисер із міста Харкова, запитував Прем'єр-міністра, коли в Україні відбудеться прем'єра його вистави "Ромео і Джульєтта. Фрагмент". Відповідь, очевидно, дуже цікавила режисера: він повторював запитання кілька разів у різних формулюваннях, вживаючи доволі різких виразів.
Юра знов підняв трубку й зателефонував письменникам і видавцям Капрановим, із якими віднедавна приятелював. На дзвінок відповів один із братів, яких, утім, навряд чи навіть рідна мама розрізняє.
- Ало, - привітався Юра. - Це Єхануров.
- Юрій Вани-ич! - зрадів один із Капранових. - "Караоке" в нас лежить, вас дожидає, все не знаємо, як передати...
- Ладно. Скажи мені: ти знаєш такого - Жолдака?
- Жолдака? "Топінамбур, сину"? Класний письменник! - відповів Капранов.
- Не письменник. Режисер.
- А! Андрій,- здогадався Капранов. - Тобілевич намбе фо! Аякже, знаємо.
- А ця вистава, "Ромео і Джульєтта", - запитав Юра. - Як вона вам?
...Наступні 10 хвилин Юра уважно слухав, приклавши трубку до вуха. Часом із його вуст зривались вигуки "фу", "о Боже" або "ого". Дослухавши, він ввічливо попрощався з Капрановим, узяв аркуш паперу й написав: "Шановний Андрію!..."