Епізод 20. Пірати Київського моря
Юра вже майже заснув, дивлячись одним оком, як Піховшек і Герасим'юк на "1+1" допитують голову ЦВК, аж раптом йому зателефонував Юрко.
- Юrій Іванович! - схвильовано гукнув він у слухавку. - Піrатів дивитесь?
- На ту тебе, Юрку, не підколюй, - пробурмотів Юра. - І так уже з тими піратами в калюжу сіли.
- Та ні, я сеrйозно! - перебив його міністр внутрішніх справ. - Вмикайте швидше КRТ!
Юра поклав трубку й переклацав пультом на канал "КРТ", який останнім часом дивився не дуже часто. В кадрі з'явилась людина з панчохою на голові. Крізь панчоху прозирало молоде обличчя з русявою борідкою. Голова з-під панчохи говорила таке:
- ...сложившихся обстоятельств, мы требуем от померанчевой власти беспрекословного исполнения всех наших требований, иначе об освобождении судна и команды не может быть и речи. Первое! - Людина в панчосі виставила перед собою один палець. - Немедленно признать русский язык государственным на всей территории Украины и внести в Конституцию соответствующие изменения! Второе! - Пальців стало два. - Отказаться от так называемого "европейского вектора", являющегося на самом деле ни чем иным, как стремлением засунуть шею свободолюбивого славянского народа в ярмо американского империализма. Третье! - Чоловік спершу показав чотири пальці, але швидко прибрав зайвий. - Президент, правительство и Верховная Рада в усиленном режиме реализуют на практике все договоренности о создании Единого Экономического пространства и переходят к созданию межгосударственного союза трёх братских народов! На выполнение этих требований мы даем вам 24 часа. Конец связи...
Телевизор мигнув, і в кадрі з'явилась студія КРТ, де Наташа вже завела свою платівку про народ, доведений владою до таких глибин відчаю, що навіть міжнародні пірати-терористи за нього заступаються.
Юра матюкнувся про себе і набрав Секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони:
- Ало! Толя! Ти це бачив?! Це вже другий раз! Не встигли одних звільнити, а вони вже...! Куди дивиться розвідка!?
- Тихо, тихо, Юрій Іванич, - відповів Толя. - Ситуація під контролем. Ми вже годину тут на цю тему засідаємо. Вас вирішили не турбувати.
- Якого... - Юра ледве втримався від грубого слова. - Що значить - не турбувати? Що в них за судно? Скільки людей?
- Українська баржа "Генерал Попудренко", - серйозно відповів Толя. - Приписана до Кременчуцького річкового порту. Перевозить державний металобрухт. Скільки людей перебувають у заручниках, нам невідомо.
- Що це, взагалі, таке?! Які пірати?! В якому столітті ми живемо!! - ніяк не міг угамуватись Прем'єр-міністр.
- Ну, та хто ж його знав, що воно отак ото цей, - зітхнув Толя.
- Розповідай.
- Захоплення сталось близько двох годин тому. Буксиру, який штовхав баржу, вдалось відчепитись і втекти від піратів. Зараз його команду допитує особисто Ігор Васильович...
- Шо? - Юра нервово стукав пультом дистанційного управління по журнальному столику. - Як це - особисто? Де це все, взагалі, відбувається?
- Десь біля Русанівки, - відповів Толя. - Точне місце встановлюється.
Юрі на кілька секунд перехопило подих.
- ... ... ...! В межах Києва!? Та ви що, здуріли всі там? Баржа з металобрухтом без буксира під самим вашим носом! Нахрєна ми спецназ тримаємо?
Толя ввічливо слухав. Нарешті йому вдалося вставити слово:
- Президент наполягає на вирішенні конфлікту без застосування насильства. Зараз напрацьовано кілька планів, у тому числі й той, про який ви кажете - силового захоплення баржі та нейтралізації піратів.
- А які ще?
- Ну-у... Є надія, як і минулого разу, досягти компромісу з нападниками, - відповів Толя. - Їхні вимоги не такі вже фантастичні. Можливо, нам вдасться змусити їх піти на деякі поступки... Особливо в частині термінів виконання... Ми звернемося по допомогу до міжнародної спільноти... Життя кожного нашого громадянина є найважливішою цінністю згідно з...
Але Юра вже не слухав.
- Юrій Іванович! - схвильовано гукнув він у слухавку. - Піrатів дивитесь?
- На ту тебе, Юрку, не підколюй, - пробурмотів Юра. - І так уже з тими піратами в калюжу сіли.
- Та ні, я сеrйозно! - перебив його міністр внутрішніх справ. - Вмикайте швидше КRТ!
Юра поклав трубку й переклацав пультом на канал "КРТ", який останнім часом дивився не дуже часто. В кадрі з'явилась людина з панчохою на голові. Крізь панчоху прозирало молоде обличчя з русявою борідкою. Голова з-під панчохи говорила таке:
- ...сложившихся обстоятельств, мы требуем от померанчевой власти беспрекословного исполнения всех наших требований, иначе об освобождении судна и команды не может быть и речи. Первое! - Людина в панчосі виставила перед собою один палець. - Немедленно признать русский язык государственным на всей территории Украины и внести в Конституцию соответствующие изменения! Второе! - Пальців стало два. - Отказаться от так называемого "европейского вектора", являющегося на самом деле ни чем иным, как стремлением засунуть шею свободолюбивого славянского народа в ярмо американского империализма. Третье! - Чоловік спершу показав чотири пальці, але швидко прибрав зайвий. - Президент, правительство и Верховная Рада в усиленном режиме реализуют на практике все договоренности о создании Единого Экономического пространства и переходят к созданию межгосударственного союза трёх братских народов! На выполнение этих требований мы даем вам 24 часа. Конец связи...
Телевизор мигнув, і в кадрі з'явилась студія КРТ, де Наташа вже завела свою платівку про народ, доведений владою до таких глибин відчаю, що навіть міжнародні пірати-терористи за нього заступаються.
Юра матюкнувся про себе і набрав Секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони:
- Ало! Толя! Ти це бачив?! Це вже другий раз! Не встигли одних звільнити, а вони вже...! Куди дивиться розвідка!?
- Тихо, тихо, Юрій Іванич, - відповів Толя. - Ситуація під контролем. Ми вже годину тут на цю тему засідаємо. Вас вирішили не турбувати.
- Якого... - Юра ледве втримався від грубого слова. - Що значить - не турбувати? Що в них за судно? Скільки людей?
- Українська баржа "Генерал Попудренко", - серйозно відповів Толя. - Приписана до Кременчуцького річкового порту. Перевозить державний металобрухт. Скільки людей перебувають у заручниках, нам невідомо.
- Що це, взагалі, таке?! Які пірати?! В якому столітті ми живемо!! - ніяк не міг угамуватись Прем'єр-міністр.
- Ну, та хто ж його знав, що воно отак ото цей, - зітхнув Толя.
- Розповідай.
- Захоплення сталось близько двох годин тому. Буксиру, який штовхав баржу, вдалось відчепитись і втекти від піратів. Зараз його команду допитує особисто Ігор Васильович...
- Шо? - Юра нервово стукав пультом дистанційного управління по журнальному столику. - Як це - особисто? Де це все, взагалі, відбувається?
- Десь біля Русанівки, - відповів Толя. - Точне місце встановлюється.
Юрі на кілька секунд перехопило подих.
- ... ... ...! В межах Києва!? Та ви що, здуріли всі там? Баржа з металобрухтом без буксира під самим вашим носом! Нахрєна ми спецназ тримаємо?
Толя ввічливо слухав. Нарешті йому вдалося вставити слово:
- Президент наполягає на вирішенні конфлікту без застосування насильства. Зараз напрацьовано кілька планів, у тому числі й той, про який ви кажете - силового захоплення баржі та нейтралізації піратів.
- А які ще?
- Ну-у... Є надія, як і минулого разу, досягти компромісу з нападниками, - відповів Толя. - Їхні вимоги не такі вже фантастичні. Можливо, нам вдасться змусити їх піти на деякі поступки... Особливо в частині термінів виконання... Ми звернемося по допомогу до міжнародної спільноти... Життя кожного нашого громадянина є найважливішою цінністю згідно з...
Але Юра вже не слухав.