Епізод 23. Про "Т".
День видався паскудний. Бюджет, на який змарновано стільки часу, так і не ухвалили. Королівство Тонґа стало 150-м членом СОТ - у папуасів, на відміну від українських народних депутатів, проблем із прийняттям відповідного законодавства не виникло. А головне - це, звичайно, Юля. Такого Юра, навіть після всього, що було, від неї не чекав.
"Це ж треба! - думав він. - Ні, звісно, її можна зрозуміти. Вона все-таки жінка, жінка з гарячим серцем, що не терпить неуваги з боку чоловіків... А ми ж її, можна сказати, вигнали..."
Юра підвівся з крісла, підйшов до книжкової шафи, де стояли його колекційні видання Чехова, витягнув випадковий том і відкрив навмання, але, як завжди, на доречному місці:
"Нет ничего страшнее в мире, чем гнев отвергнутой женщині. Ежели..."
Єжелі чи не єжелі, а Юля завдала удару в спину нижче поясу, думав Юра, і ніякий гнєв отвєргнутой женщіни її не виправдовує. Ось вам і єдність помаранчевих сил, ось вам і... Це що ж, виходить, його, Юру, звільнити, а її - замість нього?
Юра поставив Чехова на місце й підійшов до вікна. За вікном жалісно верещала чиясь сигналізація.
"Потрібна адекватна відповідь. А що, як... - раптом Юра всміхнувся, і в його очах зблиснув дивний вогник. - Ага! Збираю завтра пресуху і оголошую, що, у зв'язку з неспроможністю Юлії Володимирівни виконати обіцянки щодо мирної співпраці з іншими помаранчевими силами, її перебування на посаді голови партії Батьківщина надалі є недоречним... Отже, Юлю - у відставку!"
Він радісно плеснув у долоні.
"...Юлю в відставку, а мене - на її місце!"
Юра на мить уявив себе на плакатах із несиметричним червоним серцем, форма якого невловимо асоціювалась із поточною політичною ситуацією в Україні. Оце так хід конем! Блок Юлії стане Блоком Юрія.
- БЮЄ! - промовив він із гордістю, і ще двічі повторив: - БЮЄ! БЮЄ!
В цій абревіатурі було щось неапетитне.
"Може, просто БЮ? Або - БЄ? БлЮЄ... БлЄЮ... Єханурова Блок - ЄБ?... Ні, це схоже на ЄЕП... ЄБлок... І це не те...
Напевно, доведеться залишити "БЮТ", - вирішив Юра. - Люди вже звикли до цієї назви. "Б", "Ю" - ясно, а ось "Т"? Як це розшифрувати?"
Всі слова, що спадали на думку, були якісь нехороші. Неконструктивні. Ну, нічого, - зітхнув Юра, - завтра Коляну подзвоню, може, він щось підкаже...
"Це ж треба! - думав він. - Ні, звісно, її можна зрозуміти. Вона все-таки жінка, жінка з гарячим серцем, що не терпить неуваги з боку чоловіків... А ми ж її, можна сказати, вигнали..."
Юра підвівся з крісла, підйшов до книжкової шафи, де стояли його колекційні видання Чехова, витягнув випадковий том і відкрив навмання, але, як завжди, на доречному місці:
"Нет ничего страшнее в мире, чем гнев отвергнутой женщині. Ежели..."
Єжелі чи не єжелі, а Юля завдала удару в спину нижче поясу, думав Юра, і ніякий гнєв отвєргнутой женщіни її не виправдовує. Ось вам і єдність помаранчевих сил, ось вам і... Це що ж, виходить, його, Юру, звільнити, а її - замість нього?
Юра поставив Чехова на місце й підійшов до вікна. За вікном жалісно верещала чиясь сигналізація.
"Потрібна адекватна відповідь. А що, як... - раптом Юра всміхнувся, і в його очах зблиснув дивний вогник. - Ага! Збираю завтра пресуху і оголошую, що, у зв'язку з неспроможністю Юлії Володимирівни виконати обіцянки щодо мирної співпраці з іншими помаранчевими силами, її перебування на посаді голови партії Батьківщина надалі є недоречним... Отже, Юлю - у відставку!"
Він радісно плеснув у долоні.
"...Юлю в відставку, а мене - на її місце!"
Юра на мить уявив себе на плакатах із несиметричним червоним серцем, форма якого невловимо асоціювалась із поточною політичною ситуацією в Україні. Оце так хід конем! Блок Юлії стане Блоком Юрія.
- БЮЄ! - промовив він із гордістю, і ще двічі повторив: - БЮЄ! БЮЄ!
В цій абревіатурі було щось неапетитне.
"Може, просто БЮ? Або - БЄ? БлЮЄ... БлЄЮ... Єханурова Блок - ЄБ?... Ні, це схоже на ЄЕП... ЄБлок... І це не те...
Напевно, доведеться залишити "БЮТ", - вирішив Юра. - Люди вже звикли до цієї назви. "Б", "Ю" - ясно, а ось "Т"? Як це розшифрувати?"
Всі слова, що спадали на думку, були якісь нехороші. Неконструктивні. Ну, нічого, - зітхнув Юра, - завтра Коляну подзвоню, може, він щось підкаже...