Історія 4.
Юрій Віталійович ішов Майданом, спаленим тепловим променем і чорним газом.
На проїжджій частині Хрещатику валялися покорчені трупи людей і міліціонерів, перекинуті намети та розкидані наколоті валянки... Все було вкрито шаром чорного пилу. Цей вугільно-чорний покрив нашадав міністрові те, що він читав про зруйнування помпеї. Юрій Віталійович із сином прийшли, щоб подивитися на місце, де стояв минулого року їхній намет. Але зараз вони йшли, пригнічені виглядом місцевості.
Біля Лядських воріт вони з радістю побачили плямку зелені, що вціліла від руйнівної лавини. Потім міністр із сином пройшли до Макдональдса, де під каштанами блукали лані. Тут вони вперше зустріли людей.
На Малій Житомирській усе ще горіли будинки. Софійська уникла теплових променів і чорного газу.
Юрій Віталійович із сумом зрозумів, що він не мав рації. Міністр переоцінив боєготовність своїх підлеглих.
Але було вже пізно. Міліція виявилася неготовою до атаки марсіан.
Тим часом ставало холодно. Зігріти Майдан полум"яними прововами було нікому. Юрій Віталійович замерз. Замерз настільки, що почав тремтіти. Він цього фляга з коньяком (без рому) випала з рук і цокнула об асфальт.
У голові проясніло.
- Тьху, навіщо я влаштував собі цей День свободи?" - сплюнув спересердя міністр, протер очі й пішов додому.
На проїжджій частині Хрещатику валялися покорчені трупи людей і міліціонерів, перекинуті намети та розкидані наколоті валянки... Все було вкрито шаром чорного пилу. Цей вугільно-чорний покрив нашадав міністрові те, що він читав про зруйнування помпеї. Юрій Віталійович із сином прийшли, щоб подивитися на місце, де стояв минулого року їхній намет. Але зараз вони йшли, пригнічені виглядом місцевості.
Біля Лядських воріт вони з радістю побачили плямку зелені, що вціліла від руйнівної лавини. Потім міністр із сином пройшли до Макдональдса, де під каштанами блукали лані. Тут вони вперше зустріли людей.
На Малій Житомирській усе ще горіли будинки. Софійська уникла теплових променів і чорного газу.
Юрій Віталійович із сумом зрозумів, що він не мав рації. Міністр переоцінив боєготовність своїх підлеглих.
Але було вже пізно. Міліція виявилася неготовою до атаки марсіан.
Тим часом ставало холодно. Зігріти Майдан полум"яними прововами було нікому. Юрій Віталійович замерз. Замерз настільки, що почав тремтіти. Він цього фляга з коньяком (без рому) випала з рук і цокнула об асфальт.
У голові проясніло.
- Тьху, навіщо я влаштував собі цей День свободи?" - сплюнув спересердя міністр, протер очі й пішов додому.