Історія 7.
Юрій Віталійович прийшов на Майдан незалежності, де на нього особливо чекали журналісти, колеги по революції та просто шанувальники. Була річниця акції "Україна без Кучми"
Голова все ще трохи гула від учорашнього дня народження. ("А ніхто з наших не пrивітав, заrази", - подумав мимохідь він).
Втім, перед тим міністр уже встиг опохмелитись у фонді "Республіка" з давнім колєгою Чемерисом.
Міністр підійшов до дошки "Ми проти системи" та приклав відбиток власної міністерсько-революційної руки.
"А ви проти системи?" - запитала журналіст "1+1" Мацюцька.
"Так".
"Проти якої ж?" - натякатєльно з"єхиднічала Мацюцька.
"Я пrоти системи, що rуйнує особистість людини", - знайшовся Юрій Віталійович. ("Боже шо я моrозю", - подумалося.)
В міністрові знову почали боротися дві іпостасі: революціонер і держслужбовець. Міністр зітхнув і відмахнувся від революціонера.
"А покажіть но руки на камеру", - не відчеплялася Мацюцька.
Міністр показав руку, замащену фарбами різних кольорів, якою він щойно робив відбиток під написом "Ми проти системи".
"Все ноrмально", - мляво усміхнувся він.
"А мені здається, що ваші руки все одно чисті", - підбадьорив Юрія Віталійовича дядько в чорній шкіряній куртці та кепці-ленінці. - "Це я не шоб підлизатись, а бо так думаю", - запевнив він.
Міністр непевно усміхнувся до нього.
"Та не говори багато, бо зараз заберуть", - сказав першому дядькові його колега, видно з того самого міста: в такій самій шкіряній куртці та кепці-ленінці.
"Ні, зараз уже не забирають, минули ті часи", - щасливо відповів перший дядько.
Міністр утішився та пішов спілкуватись із Чемерисом. Втім, при камерах це спілкування було досить натягненим...
(незабаром попрошу прес-секретарку Інну вивісити фотографії)
Голова все ще трохи гула від учорашнього дня народження. ("А ніхто з наших не пrивітав, заrази", - подумав мимохідь він).
Втім, перед тим міністр уже встиг опохмелитись у фонді "Республіка" з давнім колєгою Чемерисом.
Міністр підійшов до дошки "Ми проти системи" та приклав відбиток власної міністерсько-революційної руки.
"А ви проти системи?" - запитала журналіст "1+1" Мацюцька.
"Так".
"Проти якої ж?" - натякатєльно з"єхиднічала Мацюцька.
"Я пrоти системи, що rуйнує особистість людини", - знайшовся Юрій Віталійович. ("Боже шо я моrозю", - подумалося.)
В міністрові знову почали боротися дві іпостасі: революціонер і держслужбовець. Міністр зітхнув і відмахнувся від революціонера.
"А покажіть но руки на камеру", - не відчеплялася Мацюцька.
Міністр показав руку, замащену фарбами різних кольорів, якою він щойно робив відбиток під написом "Ми проти системи".
"Все ноrмально", - мляво усміхнувся він.
"А мені здається, що ваші руки все одно чисті", - підбадьорив Юрія Віталійовича дядько в чорній шкіряній куртці та кепці-ленінці. - "Це я не шоб підлизатись, а бо так думаю", - запевнив він.
Міністр непевно усміхнувся до нього.
"Та не говори багато, бо зараз заберуть", - сказав першому дядькові його колега, видно з того самого міста: в такій самій шкіряній куртці та кепці-ленінці.
"Ні, зараз уже не забирають, минули ті часи", - щасливо відповів перший дядько.
Міністр утішився та пішов спілкуватись із Чемерисом. Втім, при камерах це спілкування було досить натягненим...
(незабаром попрошу прес-секретарку Інну вивісити фотографії)