nash_zhenya - Історія №30
Вода була чистою, чистою. Можливо, аж занадто прозорою. Можна було розгледіти будь-яку дрібничку на дні і це бентежило, трошки лякало. Складалося враження, що зовсім мілко, і це вводило в оману. Вода здавалась нерухомою. Жодної хвильки, жодного тремтіння чи коливання. Вода була дзеркалом.
Жаня і Толя сиділи перед телевізором і дивилися змагання з синхронного плавання.
- А я б зараз покупався з такими красунями, - важко зітхнув Толік, коли вийшла до басейну нова команда.
- Так, Толік, нє тринді, нє отвлєкай мєня. Нє хотєл би увідєть тєбя в таком купальнікє і с пріщєпкой на носу - я би йобнулса і Пєтя сразу би діагноз мнє впаял, - розігнав Женя мрійливі думки Кінаха, - давай смотрєть, щас начньотся.
Жіноча команда граціозно зайшла у воду. На усіх були однакові купальники, однакові шапочки, однакові прищепки. Вони і самі здавалися однаковими. На перший погляд... Як одна команда...
Заграла музика, дівчата почали рухатися і утворили коло. Раптом до басейну підбігла ще одна учасниця, з легкістю дельфіна пірнула і винирнула в центрі кола. Вона була як всі, і не як всі... Вона була без шапочки. Напевно через те, що жодна шапочка б не налізла на косу, що була заплетена німбом. Женю пересмикнуло.
Дівчата продовжували свій виступ. Уся команда працювала на свого капітана. Вони утворювали різні фігури, піднімали свого капітана на руках. Дівчина завжди посміхалася і махала ручкою. Інколи це виглядало і по-дурнуватому, особливо коли Женя звертав увагу на прищепку. Інколи занадто артистично. В один з таких підйомів, капітан не зрозуміло звідки витягнула 2 СУХІ!!! стрічки і дуже гарно ними замахала. Женя і Толік блаженно посміхнулися, стрічки були національних кольорів України. Від того, що вона щойно винирнула, здавалося, що на очах бринять сльози. Женя задумався: „Совсєм как у нас, бля.”
Далі камера перейшла на показ того як дівчата працювали під водою. Пішла зйомка з глибини. От там от все було не так гладко як на поверхні. Одні дівчата не так впевнено тримали рівновагу, іншим взагалі не давали доторкнутися до тіла капітана. Це дозволялось тільки 3-4 членам команди. Одні гребли активніше під себе, інші не так активно. Хтось занурювався глибоко, хтось тримався ближче поверхні. Жені навіть здалось, що кілька дівчат просто чітко виконують своє завдання, така їх роль була в команді. Женя подумав про себе, Толік подумав про Женю, потім про себе і тихо сказав: „Мда...”. Женя додав і від себе: „Шоб я здох, работают как наш Кабмін... бивший наш Кабмін.”
Одній дівчині вода подразнила око і вона почала постійно моргати... „Геть як колись Коля на юзерпиці,” - подумав Толік. Він глянув на Женю і зрозумів, що той теж це помітив. Женя скривився.
Потім щось трапилося. Під час виконання якоїсь складної фігури, коли мала відбутися символічна передача стрічок з одних рук в інші, капітана не втримали і дівчинка пішла під воду. Стрічки так і залишилися в руках дівчинки, що ними володіла на той момент. Номер так і не закінчили. Капітан з косою вилізла з басейну, вона ніби плакала, але намагалась посміхатися. В басейні творився хаос. Всі почали дряпатися по швидше на борти. Здійнявся гамір. Одні почали тикати пальцями на інших, сипалися звинувачення. Хтось просто стояв і похмуро мовчав, не кажучи ні слова. Журі так і не виставили оцінки. Їм треба було подумати.
Вийшов тренер. Він в доволі різкій формі дав зрозуміти капітану і команді, що незадоволений виступом. Особливо дісталося капітану. Дивитися на виступ нової команди поки не хотілося.
Женя і Толік зітхнули. Женя вимкнув телевізор і пішов заварювати чай. Толік встав, і вийшов не прощаючись. На ранок в „Аргументах і фактах” вийшло його інтерв’ю „Единой команды в правительстве не было”.
Женя пив чай і думав про яхтклуб в Ялті. Над Чорним морем літали чайки. На балконі напроти сушилась білизна. Вона була закріплена прищепками. В Верховній Раді гомоніли депутати. Країна жила своїм життям
Жаня і Толя сиділи перед телевізором і дивилися змагання з синхронного плавання.
- А я б зараз покупався з такими красунями, - важко зітхнув Толік, коли вийшла до басейну нова команда.
- Так, Толік, нє тринді, нє отвлєкай мєня. Нє хотєл би увідєть тєбя в таком купальнікє і с пріщєпкой на носу - я би йобнулса і Пєтя сразу би діагноз мнє впаял, - розігнав Женя мрійливі думки Кінаха, - давай смотрєть, щас начньотся.
Жіноча команда граціозно зайшла у воду. На усіх були однакові купальники, однакові шапочки, однакові прищепки. Вони і самі здавалися однаковими. На перший погляд... Як одна команда...
Заграла музика, дівчата почали рухатися і утворили коло. Раптом до басейну підбігла ще одна учасниця, з легкістю дельфіна пірнула і винирнула в центрі кола. Вона була як всі, і не як всі... Вона була без шапочки. Напевно через те, що жодна шапочка б не налізла на косу, що була заплетена німбом. Женю пересмикнуло.
Дівчата продовжували свій виступ. Уся команда працювала на свого капітана. Вони утворювали різні фігури, піднімали свого капітана на руках. Дівчина завжди посміхалася і махала ручкою. Інколи це виглядало і по-дурнуватому, особливо коли Женя звертав увагу на прищепку. Інколи занадто артистично. В один з таких підйомів, капітан не зрозуміло звідки витягнула 2 СУХІ!!! стрічки і дуже гарно ними замахала. Женя і Толік блаженно посміхнулися, стрічки були національних кольорів України. Від того, що вона щойно винирнула, здавалося, що на очах бринять сльози. Женя задумався: „Совсєм как у нас, бля.”
Далі камера перейшла на показ того як дівчата працювали під водою. Пішла зйомка з глибини. От там от все було не так гладко як на поверхні. Одні дівчата не так впевнено тримали рівновагу, іншим взагалі не давали доторкнутися до тіла капітана. Це дозволялось тільки 3-4 членам команди. Одні гребли активніше під себе, інші не так активно. Хтось занурювався глибоко, хтось тримався ближче поверхні. Жені навіть здалось, що кілька дівчат просто чітко виконують своє завдання, така їх роль була в команді. Женя подумав про себе, Толік подумав про Женю, потім про себе і тихо сказав: „Мда...”. Женя додав і від себе: „Шоб я здох, работают как наш Кабмін... бивший наш Кабмін.”
Одній дівчині вода подразнила око і вона почала постійно моргати... „Геть як колись Коля на юзерпиці,” - подумав Толік. Він глянув на Женю і зрозумів, що той теж це помітив. Женя скривився.
Потім щось трапилося. Під час виконання якоїсь складної фігури, коли мала відбутися символічна передача стрічок з одних рук в інші, капітана не втримали і дівчинка пішла під воду. Стрічки так і залишилися в руках дівчинки, що ними володіла на той момент. Номер так і не закінчили. Капітан з косою вилізла з басейну, вона ніби плакала, але намагалась посміхатися. В басейні творився хаос. Всі почали дряпатися по швидше на борти. Здійнявся гамір. Одні почали тикати пальцями на інших, сипалися звинувачення. Хтось просто стояв і похмуро мовчав, не кажучи ні слова. Журі так і не виставили оцінки. Їм треба було подумати.
Вийшов тренер. Він в доволі різкій формі дав зрозуміти капітану і команді, що незадоволений виступом. Особливо дісталося капітану. Дивитися на виступ нової команди поки не хотілося.
Женя і Толік зітхнули. Женя вимкнув телевізор і пішов заварювати чай. Толік встав, і вийшов не прощаючись. На ранок в „Аргументах і фактах” вийшло його інтерв’ю „Единой команды в правительстве не было”.
Женя пив чай і думав про яхтклуб в Ялті. Над Чорним морем літали чайки. На балконі напроти сушилась білизна. Вона була закріплена прищепками. В Верховній Раді гомоніли депутати. Країна жила своїм життям