Осінні дні летіли один за одним, наче золотисте листя, що сипалося з каштанів. Так само як і листя, дні не зникали, а осідали десь в душі. І з настанням холодів та дощів, починали перегнивати у куточках свідомості, роблячи і без того довгі, холодні ночі ще довшими та холоднішими.
(
Read more... )
Comments 14
Reply
сіжу вот дома... чітаю
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
*змахує скупу чоловічу сльозу*
Reply
Reply
Reply
Reply
гдє сєйчас?
говорят, шо там гдє і Гринджоли - в "Ж"!
Reply
Reply
Leave a comment