nash_zhenya - Історія №36 „Трилогія. Частина ІІІ”
Похмуре небо за вікном та вже допитий чай не могли зіпсувати Женіного натхнення. Він вчепився за свою музу і продовжував писати. На душі накипіло і очиститися він міг тільки СЛОВОМ. „Бумага все стерпит”!!!
Переглянути "Трилогія. Частина І"
Переглянути "Трилогія. Частина ІІ"
От так от, уже без Гендальфа-Вождя, майже дружня компанія продовжувала свою кампанію. Від села до села, від містечка до містечка добиралися вони до своєї мети - Мордору на Банковій. Злий маг-зрадник народу Саруман-Медведчук, законектившись через всевидяче око, спостерігав за їхніми пересуваннями, паралельно залякуючи простих людей, щоб ті не сміли їм допомагати. Дивними способами він перекидав цілі ешелони орків-регіонщиків та гоблінів-есдеків в ті поселення, де відчувалася найбільша небезпека з боку пересічного жителя казкової країни.
Насувалася просто жахлива загроза, а ще так багато треба було зробити. Сем-Томенко та Леголас-Луценко придумали гімн-співанку, яка мала б підбадьорювати всю компанію та нагадувати, що разом вони непереможні, але в це важко вірилося. У Фродо-Юлі почалися якісь приступи, які всі списували на перевтому. Боромир-Порошенко все наполегливіше і наполегливіше клянчив Кільце Влади у Фродо: „Я только посмотрєть. Можна і в твоїх руках”.
Гімлі-Червоненко шукав за кожним кущем ворога, якого хотів порубати на шматки. *тут Женя хотів вдатися в опис своїх героїчних пригод та перемог, але щось його зупинило... він відчув, що його персона не найважливіша в цій історії*
В критичний момент, коли уже всі почали втрачати віру, з’явився Гендальф-Вождь. Щось в ньому змінилося, візуально він був уже не тим магом-харизматиком. Але з середини нього йшла дуже сильна енергетика. Він пояснив, що трапилося... В нерівній боротьбі він майже загинув, але переродився. Тому тепер усім поганим будуть відкриті окремі заклади для поганих, а всім щирим, чесним, маленьким жителям казкової країни стане казково гарно жити.
Кілька разів Леголас-Луценко пробував вийти на контакт з Горлумом-Мельниченко. Пропонував йому посаду придворного літописця, але той відмовлявся, казав, що не його це справа - записувати все, що трапляється: „Маєте живі журнали, там і пишіть”.
Все ближче і ближче підходив час, коли Кільце мало буди знищеним. „Любим” друзям ставало все важче і важче. На допомогу, дуже вчасно, підключилися ельфи-журналісти спочатку з „5 лісу”, а потім і з усіх інших лісів - „Першого”, „Плюсового”, „Інтернаціонального”. Своїми влучними пострілами вони послаблювали дію всевидячого ока Сарумана-Медведчука. Той все частіше і частіше бігав до Саурона-Кучми радитися, а також заценіть його нову реінкарнацію. Дєтіна ще та була: під два метри росту, величенький живіт, хиже обличчя, колючі очі, ланцюг на шиї.
Там, в Мордорі на Банковій було вирішено влаштувати поєдинок між Гендальфом та реінкарнацією Саурона-Кучми. Зійшлися вони в бою, але перший раунд не виявив переможця, потрібен був другий раунд. Злий чаклун Саруман-Медведчук зібрав усі сили і начаклував перемогу злій силі. Та не сподобалося це глядачам, які купили квитки на поєдинок. Сказали вони, що треба б реванш організувати, щоб перемога була явною.
В цей час Фродо-Юля мала знищити Кільце Влади. І здається знищила. Цього ніхто не бачив. Влада повернулася до людей, Гендальф переміг і став правити. Всі були щасливі крім сил зла, які були переможеними.
Але виявилося, що казкова країна не одна на цілому світі. Були ще й сусідні країни зі своїми злими чи добрими правителями. Тому проблеми тільки починалися. Команда намагалася перетворитися з войовничої в управлінську. В когось це вдавалося краще, в когось гірше. Фродо-Юля так і не розплела косу, хоч артефакту там уже не було...
„Смутниє врємєна,” - подумав Женя. Він зберіг текст, закрив „Ворд” та пішов спати. Він розумів, що писати такі трилогії напевно більше не буде, можливо це й не варто. А от короткі історії доступними (матюками) словами ще попише. З посмішкою він заснув.
Усе в житті має своє продовження.
Переглянути "Трилогія. Частина І"
Переглянути "Трилогія. Частина ІІ"
От так от, уже без Гендальфа-Вождя, майже дружня компанія продовжувала свою кампанію. Від села до села, від містечка до містечка добиралися вони до своєї мети - Мордору на Банковій. Злий маг-зрадник народу Саруман-Медведчук, законектившись через всевидяче око, спостерігав за їхніми пересуваннями, паралельно залякуючи простих людей, щоб ті не сміли їм допомагати. Дивними способами він перекидав цілі ешелони орків-регіонщиків та гоблінів-есдеків в ті поселення, де відчувалася найбільша небезпека з боку пересічного жителя казкової країни.
Насувалася просто жахлива загроза, а ще так багато треба було зробити. Сем-Томенко та Леголас-Луценко придумали гімн-співанку, яка мала б підбадьорювати всю компанію та нагадувати, що разом вони непереможні, але в це важко вірилося. У Фродо-Юлі почалися якісь приступи, які всі списували на перевтому. Боромир-Порошенко все наполегливіше і наполегливіше клянчив Кільце Влади у Фродо: „Я только посмотрєть. Можна і в твоїх руках”.
Гімлі-Червоненко шукав за кожним кущем ворога, якого хотів порубати на шматки. *тут Женя хотів вдатися в опис своїх героїчних пригод та перемог, але щось його зупинило... він відчув, що його персона не найважливіша в цій історії*
В критичний момент, коли уже всі почали втрачати віру, з’явився Гендальф-Вождь. Щось в ньому змінилося, візуально він був уже не тим магом-харизматиком. Але з середини нього йшла дуже сильна енергетика. Він пояснив, що трапилося... В нерівній боротьбі він майже загинув, але переродився. Тому тепер усім поганим будуть відкриті окремі заклади для поганих, а всім щирим, чесним, маленьким жителям казкової країни стане казково гарно жити.
Кілька разів Леголас-Луценко пробував вийти на контакт з Горлумом-Мельниченко. Пропонував йому посаду придворного літописця, але той відмовлявся, казав, що не його це справа - записувати все, що трапляється: „Маєте живі журнали, там і пишіть”.
Все ближче і ближче підходив час, коли Кільце мало буди знищеним. „Любим” друзям ставало все важче і важче. На допомогу, дуже вчасно, підключилися ельфи-журналісти спочатку з „5 лісу”, а потім і з усіх інших лісів - „Першого”, „Плюсового”, „Інтернаціонального”. Своїми влучними пострілами вони послаблювали дію всевидячого ока Сарумана-Медведчука. Той все частіше і частіше бігав до Саурона-Кучми радитися, а також заценіть його нову реінкарнацію. Дєтіна ще та була: під два метри росту, величенький живіт, хиже обличчя, колючі очі, ланцюг на шиї.
Там, в Мордорі на Банковій було вирішено влаштувати поєдинок між Гендальфом та реінкарнацією Саурона-Кучми. Зійшлися вони в бою, але перший раунд не виявив переможця, потрібен був другий раунд. Злий чаклун Саруман-Медведчук зібрав усі сили і начаклував перемогу злій силі. Та не сподобалося це глядачам, які купили квитки на поєдинок. Сказали вони, що треба б реванш організувати, щоб перемога була явною.
В цей час Фродо-Юля мала знищити Кільце Влади. І здається знищила. Цього ніхто не бачив. Влада повернулася до людей, Гендальф переміг і став правити. Всі були щасливі крім сил зла, які були переможеними.
Але виявилося, що казкова країна не одна на цілому світі. Були ще й сусідні країни зі своїми злими чи добрими правителями. Тому проблеми тільки починалися. Команда намагалася перетворитися з войовничої в управлінську. В когось це вдавалося краще, в когось гірше. Фродо-Юля так і не розплела косу, хоч артефакту там уже не було...
„Смутниє врємєна,” - подумав Женя. Він зберіг текст, закрив „Ворд” та пішов спати. Він розумів, що писати такі трилогії напевно більше не буде, можливо це й не варто. А от короткі історії доступними (матюками) словами ще попише. З посмішкою він заснув.
Усе в житті має своє продовження.