Королі і капуста (24)
Наталя Михайлівна сиділа на лавочці біля пам’ятника Леніну і сумно дивилася на щойно куплений курячий сендвіч. Котрий уже день поспіль в Наталі Михайлівни був поганий настрій; їсти не хотілося. Наталя Михайлівна розгорнула газету організації "Єдіноє Отєчєство" і почала читати статтю Фролова. „Спасі Господі!” - вітав автор читачів. Дійшовши до слів про „Мракобєсіє власті: С рєлігіозной точкі зрєнія, с прімєрамі із історії, с цитатамі із Біблії. В общіх чєртах, сіли зла сцепілісь мєжду собой за право владєть міром, і тогда на пєрєдній план виходім ми, міротворци, єслі хотітє, адепти добра, хєрувіми то єсть...”, Наталя Михайлівна позіхнула і перевела очі на сусідню колонку із заголовком „Жирниє Крилишкі Буша”. З кожним прочитаним реченням на обличчі Наталі Михайлівни вимальовувався вираз все більшої огиди. Вона підхопила вже охололий сандвіч і попрямувала до фастфуду через дорогу. „Здраствуйтє єщьо ра...” - хотів було сказати кольоровий касир, але раптом замовк, бо Наталя Михайлівна прицільно метнула курячий сендвіч вглиб кафетерію. „Кругом всьо амєріканскоє! Люді! Оні кур гормонамі роста кормят, а потом вам продают!” - кричала Наталя Михайлівна, балансуючи на фірмовому червоному стільчику і розмахуючи газетою. „В салат-латук добавляют антібіотікі! В котлету - комбіжир! В помідори - краску!”.
Коли Наталя Михайлівна замовкла, в кафетерії вже було повно народу; до кас вишикувалися кількаметрові черги. „Відєлі би ви, какая у мєня капуста” - чомусь подумала Наталя Михайлівна і вийшла на вулицю.
Коли Наталя Михайлівна замовкла, в кафетерії вже було повно народу; до кас вишикувалися кількаметрові черги. „Відєлі би ви, какая у мєня капуста” - чомусь подумала Наталя Михайлівна і вийшла на вулицю.