Ім шляф (31)
Наталя Михайлівна готувалася до антифашистської акції в центрі Києва. Вона сиділа посеред кімнати в своїй квартирі на Оболоні і перебирала принесений однопартійцями реквізит. Поруч із червоними поцвілими правпорами, старими шинелями, поламаними гранатами, медалями і навіть поржавілим кулеметом лежала німецька каска. "Fritz Paul" - проглядалися кострубаті вишкрябані зсередини каски слова. "Фріц" - задоволено зазначила Наталя Михайлівна, - "точно, как мать говоріла - фріци і єсть". Наталя Михайлівна покрутила каску в руках, постукала по ній пальцями і несподівано для самої себе насадила її на голову...
"Генде хох!!!" - раптом заверещало щось на вухо Наталі Михайлівні і вона поспіхом стягла каску. Навколо було тихо, тільки ледь чутно бубоніло радіо в кухні. Наталя Михайлівна подивилася на каску і знову обережно натягла її на голову. "Нах остен" - сказав хтось Наталі Михайлівні, - "хайльгітлєр. Дойчен зольдатен унд офіцірен ім штрасе шпацірен шпацірен шпацірен". Наталя Михайлівна спробувала стягти каску, але почула роздратоване "арбайт махт фрай!" і перелякано опустила руки. Каска розмірено продовжила: "Іхь бін Лілі Марлєн. Іхь вайс ніхьт, вас золль ес бедойтен, дась іхь зо трауріхь бін..." - Наталя Михайлівна заколисано заплющила очі і відчула, що вона падає в якийсь колодязь. Голос монотонно продовжував: "Варкалось. Хлівкіє шорьки пирялісь по навє..." - "І глюкоталі зєлюкі как мюмзікі в мавє!" - задоволено вигукнула Наталя Михайлівна. "Наташа?" - раптом спитав невловимо знайомий голос, і Наталі Михайлівні здалося, що хтось смикнув її за бантик на голові. Наталя Михайлівна розплющила очі; поруч стояв Вова із каскою в руках. "Наснілось" - розчаровано подумала Наталя Михайлівна і пішла на кухню заварювати чай.
"Генде хох!!!" - раптом заверещало щось на вухо Наталі Михайлівні і вона поспіхом стягла каску. Навколо було тихо, тільки ледь чутно бубоніло радіо в кухні. Наталя Михайлівна подивилася на каску і знову обережно натягла її на голову. "Нах остен" - сказав хтось Наталі Михайлівні, - "хайльгітлєр. Дойчен зольдатен унд офіцірен ім штрасе шпацірен шпацірен шпацірен". Наталя Михайлівна спробувала стягти каску, але почула роздратоване "арбайт махт фрай!" і перелякано опустила руки. Каска розмірено продовжила: "Іхь бін Лілі Марлєн. Іхь вайс ніхьт, вас золль ес бедойтен, дась іхь зо трауріхь бін..." - Наталя Михайлівна заколисано заплющила очі і відчула, що вона падає в якийсь колодязь. Голос монотонно продовжував: "Варкалось. Хлівкіє шорьки пирялісь по навє..." - "І глюкоталі зєлюкі как мюмзікі в мавє!" - задоволено вигукнула Наталя Михайлівна. "Наташа?" - раптом спитав невловимо знайомий голос, і Наталі Михайлівні здалося, що хтось смикнув її за бантик на голові. Наталя Михайлівна розплющила очі; поруч стояв Вова із каскою в руках. "Наснілось" - розчаровано подумала Наталя Михайлівна і пішла на кухню заварювати чай.