Наталя Михайлівна шукала в шухляді робочого столу пігулку анальгіну, коли до кабінету заcкочила Вєрочка.
"НатальМіхална, к вам гості" - встигла писнути Вєрочка, і з приймальні до кабінету зайшов хтось у чорному; замість голови у відвідувача на плечах був великий гарбуз із продовбаними на місці очей і рота дірками. "Партія Пора поздравляєт вас с провєсіональним празніком" - загув гарбуз, і в прочинені двері до ввірвався підліток у костюмі скелета, за ним хтось невизначений в простирадлі, і нарешті жіночка середніх років в цивільному з великим відьомський ковпаком на голові. "Трикотріт" - заверещала жіночка, підскочивши до ошелешеної Наталі Михайлівни і тицяючи їй під ніс відкритою чорною дермантиновою сумкою. З-під простирадла вимайнули руки з хлопавками, гарбуз з скелетом бігали хороводом навколо переляканої Вєрочки, дзвенів телефон, з вулиці долинала сигналізація машини...
"Брись!!!" - отямившись, закричала Наталя Михайлівна. Гості вискочили з кабінету, потягши за собою Вєрочку; телефон продовжував дзвонити, і Наталя Михайлівна зняла трубку. "Вам тєлєфонограмма" - жіночим голосом сказала трубка, - "запісивайтє: "настоящім прєдлагаєтся вам прібить сєгодня трідцать пєрвого октября сєго года в полночь на єжегодний рєспубліканскій сльот тчк пєрвая встрєча состоітся на лисой горє тчк форма одєжди парадная. пользованіє мєханічєскім транспортом за свой счьот тчк подпісь начальнік канцелярі ха ем вій".