65. Мадридський двір
Придворні обговорювали між собою останні чутки, проходжаючи залою, між ними шмигали журналісти, жадібно хапаючи уривки слів, які завтра перетворяться на великі аналітичні статті.
Біля каміну неголосно розмовляли донна Юлія і дон Пєтя. Судячи з обличчя досвідченої придворної дами мова йшла про види на врожай люцерни. Дон Пєтя ж володіти обличчям не вмів. Він хмурився, кусав губу, пальці на рукоятці меча стискалися і розтискалися...
- З телебаченням недурственно у дона Віті вийшло, - сказала донна Юлія, продовжуючи невимушено вітатися з придворними, що прибували до тронної зали. - Донна Інна, правда, була схожа на дону Наташу, але це вади жанру.
- Відчепись від феросплавів, донна Юля. Тєбє ж хужє будєт.
- Отак буває в житті... - замріяно протягнула донна Юлія. - Сьогодні ти - олігарх, зять, дон, власник заводів, каналів, пароплавів... А завтра - ніякий не власник. А, може, навіть і не зять.
Дон Пєтя відкрив рота, щоб щось сказати, але промовчав.
- Причому трапитися може з кожним, - додала донна Юлія.
- Хабарниця, - тихо сказав дон Пєтя і почервонів. - І коса у тебе фальшива.
- Я - перша статс-дама. І я не звикла, щоб у щирості моїх зачісок сумнівалися, - сказала донна Юлія.
- Міняли з "Привату" дали тобі гроші! - просичав дон Пєтя. Перо на його капелюсі заходилося злобними хвилями.
- Шановний секретар Таємної Ради, - сказала донна Юлія. - Такі речі треба доводити. Ти мене ображаєш.
- Донна Юлька! - зашепотів дон Пєтя. - Шановна моя перша статс-дама... Поки що буду називати тебе так, хоча майбутнє у нашому мадридському дворі - штука занадто непевна. Остановісь! Побойся бога! Я тєбя послєдній раз прєдупрєждаю. Хватіт водіть шашні с етімі пріватовскім бидлом, разразі єво благородний гнєв Божий! Єсть прєдєл всєму.
- Заруби собі на носі, дон секретар. Буду поки що називати тебе так, хоча майбутнє у нашому дворі - штука непевна, - сказала донна Юлія Володимирівна зверхньо і поправила пелерину. - Для мене, як для першої статс-дами, нема різниці між доном Віктором, рантьє з "Привату" і якимось придворним цукроваром "Рошеном". - Донна Юлія приязно посміхнулася барону Третьякову, який якраз проходив повз.
- Сорітєсь? - весело поцікавився барон.
- Навіщо двом шляхетним придворним сваритися, - з посмішкою відповіла донна Юлія. - Розмовляємо, дон Саша.
- Ну сорьтєсь дальше, - кинув барон Третьяков і занурився у натовп придворних.
- Донна Юлька, ми могли б домовитися. Хош "Інтер" атдам? - сказав дон Пєтя.
- Я можу забрати "Інтер" сама, але мене не цікавлять помійні ями.
- Не панімаю! Атказиваюсь панімать! Ти хоть можеш об'ясніть смисл проісходящего? Чого ти хочеш? - Як завжди у напружені моменти розмови, дон Пєтя починав коливатися між російською й українською. - Хоч це ти можеш пояснити?
- Мені не хотілося б давати необачні обіцянки, - сказала донна Юлія.
- С агньом іграєшся, донна Юлька. Волнуюсь я за тебя.... Такая ти вся непріступная, такая чесная, со всємі борешся. А я тобі не вірю! Нє одному твоєму слову! Сучка ти, донна...
- Я розчавлю тебе, - спокійно сказала донна Юлія.
- Сучка, - швидко повторив дон Пєтя і хитнув пером, ніби відганяючи злих духів.
- Дон Пєтя, ти бувалий інтриган, але ти нічогісіньки не розумієш у новій реальності. Ніколи в житті ти не брався до такої небезпечної гри, як зараз... - Донна Юлія взяла запропонований офіціантом бокал з шампанським, пригубила і додала: - Краще тобі не стояти на моєму шляху.
- Сучка, - з відчаєм повторив дон Пєтя.
- Розчавлю, - сказала донна Юлія, поставила бокал з недопитим шампанським на камінну полицю і з чарівною посмішкою окинула поглядом тронну залу.
Біля каміну неголосно розмовляли донна Юлія і дон Пєтя. Судячи з обличчя досвідченої придворної дами мова йшла про види на врожай люцерни. Дон Пєтя ж володіти обличчям не вмів. Він хмурився, кусав губу, пальці на рукоятці меча стискалися і розтискалися...
- З телебаченням недурственно у дона Віті вийшло, - сказала донна Юлія, продовжуючи невимушено вітатися з придворними, що прибували до тронної зали. - Донна Інна, правда, була схожа на дону Наташу, але це вади жанру.
- Відчепись від феросплавів, донна Юля. Тєбє ж хужє будєт.
- Отак буває в житті... - замріяно протягнула донна Юлія. - Сьогодні ти - олігарх, зять, дон, власник заводів, каналів, пароплавів... А завтра - ніякий не власник. А, може, навіть і не зять.
Дон Пєтя відкрив рота, щоб щось сказати, але промовчав.
- Причому трапитися може з кожним, - додала донна Юлія.
- Хабарниця, - тихо сказав дон Пєтя і почервонів. - І коса у тебе фальшива.
- Я - перша статс-дама. І я не звикла, щоб у щирості моїх зачісок сумнівалися, - сказала донна Юлія.
- Міняли з "Привату" дали тобі гроші! - просичав дон Пєтя. Перо на його капелюсі заходилося злобними хвилями.
- Шановний секретар Таємної Ради, - сказала донна Юлія. - Такі речі треба доводити. Ти мене ображаєш.
- Донна Юлька! - зашепотів дон Пєтя. - Шановна моя перша статс-дама... Поки що буду називати тебе так, хоча майбутнє у нашому мадридському дворі - штука занадто непевна. Остановісь! Побойся бога! Я тєбя послєдній раз прєдупрєждаю. Хватіт водіть шашні с етімі пріватовскім бидлом, разразі єво благородний гнєв Божий! Єсть прєдєл всєму.
- Заруби собі на носі, дон секретар. Буду поки що називати тебе так, хоча майбутнє у нашому дворі - штука непевна, - сказала донна Юлія Володимирівна зверхньо і поправила пелерину. - Для мене, як для першої статс-дами, нема різниці між доном Віктором, рантьє з "Привату" і якимось придворним цукроваром "Рошеном". - Донна Юлія приязно посміхнулася барону Третьякову, який якраз проходив повз.
- Сорітєсь? - весело поцікавився барон.
- Навіщо двом шляхетним придворним сваритися, - з посмішкою відповіла донна Юлія. - Розмовляємо, дон Саша.
- Ну сорьтєсь дальше, - кинув барон Третьяков і занурився у натовп придворних.
- Донна Юлька, ми могли б домовитися. Хош "Інтер" атдам? - сказав дон Пєтя.
- Я можу забрати "Інтер" сама, але мене не цікавлять помійні ями.
- Не панімаю! Атказиваюсь панімать! Ти хоть можеш об'ясніть смисл проісходящего? Чого ти хочеш? - Як завжди у напружені моменти розмови, дон Пєтя починав коливатися між російською й українською. - Хоч це ти можеш пояснити?
- Мені не хотілося б давати необачні обіцянки, - сказала донна Юлія.
- С агньом іграєшся, донна Юлька. Волнуюсь я за тебя.... Такая ти вся непріступная, такая чесная, со всємі борешся. А я тобі не вірю! Нє одному твоєму слову! Сучка ти, донна...
- Я розчавлю тебе, - спокійно сказала донна Юлія.
- Сучка, - швидко повторив дон Пєтя і хитнув пером, ніби відганяючи злих духів.
- Дон Пєтя, ти бувалий інтриган, але ти нічогісіньки не розумієш у новій реальності. Ніколи в житті ти не брався до такої небезпечної гри, як зараз... - Донна Юлія взяла запропонований офіціантом бокал з шампанським, пригубила і додала: - Краще тобі не стояти на моєму шляху.
- Сучка, - з відчаєм повторив дон Пєтя.
- Розчавлю, - сказала донна Юлія, поставила бокал з недопитим шампанським на камінну полицю і з чарівною посмішкою окинула поглядом тронну залу.