69. Вічність
Посеред засідання Кабміну Юлія Володимирівну охопило несподіване сильне відчуття дежа вю. Під бурмотіння чергового доповідача вона відганяла від себе думки про те, що вчора, позавчора вона сиділа на такому самому засіданні. І місяць тому. І півроку. Думка, що все вже було в цьому житті, злякала Юлію Володимирівну.
Їй раптом здалося, що вона сидить в цьому кріслі з початку часів і сидітиме тут вічно. І завжди попереду її чекатиме наступна нарада. І знов лунатиме "Дорогі друзі". Дорожчатиме бензин. Знову підвищуватиме ціну на газ Росія. Сторічний Туркменбаші в черговий раз не доїде до Києва, і паливний баланс звично зависне у повітрі. Сайт "Компромат" друкуватиме чергові вигадані розмови з черговим олігархом. А попереду всоте, втисячне бовванітимуть вибори.
Вона уявила собі, як за мільярд років потому той самй Кабмін у такому ж складі сидить у тій самій залі засідань. Непорушні статуї завмерли навколо столу. Майже ніяких ознак життя. Постарілий Коля з важкою грайливістю підморгує Жєнє Червоненку, зосліпу сплутавши його з Оксаною Білозір. Сама Оксана сидить абсолютно нерухомо, її обличчя після тисяч пластичних операцій нагадує маску мумії. Юрій Луценко шепоче під ніс закляття про реформу ДАІ. Олег Борисович соліптично дивиться на захід. Скляний погляд Зварича скерований кудись у простір, на обличчі його застигла нудьга, перед його очима в мільйонний раз утворюються і гинуть галактики. Так само десь, за лаштунками, злобствує невидимий Пєтя. Він сильно здав останнім часом, майже не ходить. Зрідка лише прокидається від повільних, але в'їдливих думок про те, як заробити заповітні 350 мільйони - він давно заробив їх, але ніколи про це не пам'ятає. Прокидається і грозить скрюченим пальцем, завжди безпомилково визначаючи напрямок, в якому знаходиться Кабмін. Сама Юлія Володимирівна давно не залишає свій прем'єрський кабінет, останнім часом навіть не встає з крісла, майже не їсть, але кожного разу, ніби підтверджуючи їхній кармічний зв'язок, у відповідь на грізне махання Пєті десь там, на Рибальському, так само схоплюється і на секунду набуває колишнього рішучого і непримиренного вигляду залізної леді.
- Що ж це таке? - ледь не скрикнула від жаху Юлія Володимирівна і в інстинктивному пориві відігнати привидів різко встала.
- Попереджаю. Ми не вічні. Я не виключаю можливості, що Кабмін у повному складі відправлять у відставку.
Потім сіла на місце, важко дихаючи. Жахливі картини майбутнього ніби відступили.
Їй раптом здалося, що вона сидить в цьому кріслі з початку часів і сидітиме тут вічно. І завжди попереду її чекатиме наступна нарада. І знов лунатиме "Дорогі друзі". Дорожчатиме бензин. Знову підвищуватиме ціну на газ Росія. Сторічний Туркменбаші в черговий раз не доїде до Києва, і паливний баланс звично зависне у повітрі. Сайт "Компромат" друкуватиме чергові вигадані розмови з черговим олігархом. А попереду всоте, втисячне бовванітимуть вибори.
Вона уявила собі, як за мільярд років потому той самй Кабмін у такому ж складі сидить у тій самій залі засідань. Непорушні статуї завмерли навколо столу. Майже ніяких ознак життя. Постарілий Коля з важкою грайливістю підморгує Жєнє Червоненку, зосліпу сплутавши його з Оксаною Білозір. Сама Оксана сидить абсолютно нерухомо, її обличчя після тисяч пластичних операцій нагадує маску мумії. Юрій Луценко шепоче під ніс закляття про реформу ДАІ. Олег Борисович соліптично дивиться на захід. Скляний погляд Зварича скерований кудись у простір, на обличчі його застигла нудьга, перед його очима в мільйонний раз утворюються і гинуть галактики. Так само десь, за лаштунками, злобствує невидимий Пєтя. Він сильно здав останнім часом, майже не ходить. Зрідка лише прокидається від повільних, але в'їдливих думок про те, як заробити заповітні 350 мільйони - він давно заробив їх, але ніколи про це не пам'ятає. Прокидається і грозить скрюченим пальцем, завжди безпомилково визначаючи напрямок, в якому знаходиться Кабмін. Сама Юлія Володимирівна давно не залишає свій прем'єрський кабінет, останнім часом навіть не встає з крісла, майже не їсть, але кожного разу, ніби підтверджуючи їхній кармічний зв'язок, у відповідь на грізне махання Пєті десь там, на Рибальському, так само схоплюється і на секунду набуває колишнього рішучого і непримиренного вигляду залізної леді.
- Що ж це таке? - ледь не скрикнула від жаху Юлія Володимирівна і в інстинктивному пориві відігнати привидів різко встала.
- Попереджаю. Ми не вічні. Я не виключаю можливості, що Кабмін у повному складі відправлять у відставку.
Потім сіла на місце, важко дихаючи. Жахливі картини майбутнього ніби відступили.