79. Про собачу будку

Sep 26, 2005 17:55

- Юль Володимирівна, а, Юль Володимирівна, - почувся з-за спини знайомий голос з легким тюркським акцентом.
Цього разу Карагьосу не вдалося захопити Юлію Володимирівну зненацька. Вона відірвалася від тезисів для сьогоднішнього ефіру на "1+1" і спокійно обернулася.
Карагьос дивився розумними очами, чухаючи при цьому лапою за вухом.
- Піду я від вас, - сказав Карагьос.
Юлія Володимирівна незворушно мовчала.
- Тільки давайте не корчити зі себе невинність. Чому піду, питаєте? Тому що ви будку мою неправильно приватизували.
Юлія Володимирівна продовжувала уважно дивитися на собаку.
- Ха! Тільки не треба цього актьорства! Ніби самі не знаєте, чому неправильно, - продовжував Карагьос. - Не збираюся я агломераційну піч будувати. І шахту в 2 километра завглибшки не копатиму. Я заперечую, це принизливо, - Карагьос скривив недовольну мину і несподівано голосно додав: - Ура Совєтскій Союз!
- Знов десь інтерв'ю Пєті знайшов? - запитала нарешті Юлія Володимирівна і, коли Карагьос відвів очі, строго додала: - Щоб це востаннє, домовилися?
Чи то образившися на заборону, чи то усвідомивши, що дійсно не варто читати інтерв'ю колишнього секретаря РНБО, чи просто висловивши все, що він хотів сказати, але того дня Карагьос з Юлією Володимирівною більше не розмовляв.


Previous post Next post
Up