80. Як нова копійка
Юлія Володимирівна сиділа перед телевізором у штабі партії "Батьківщина". Всі як один телевізійні канали транслювали урочисте шикування нового уряду в кабмінівському буфеті. Залишилося ще кілька прогалин, але кожної хвилини двері широко розчинялися, впускаючи до буфету чергового нового урядовця, який швидким бравим кроком заповнював пробіл у монолітній колоні. Перед урядовцями, злегка підплигуючи від збудження, проходжав Юрій Іванович, інколи він поправляв комусь ремень, пілотку чи просив застібнути верхній ґудзик. У кутку, благостно склавши руки на животі, сидів Анатолій Кирилович. Раптом на стіну, вздовж якої вишикувалися урядовці, впала розмита тінь. Анатолій Кирилович вскочив з місця і завмер. Уряд застиг по стійці "Струнко", а Юрій Іванович, кліпнувши очима в камеру, урочисто виголосив:
- Український народе! Прошу любити і жалувати новий уряд. - Юрій Іванович зробив широкий жест рукою. - Суворі професіонали.
- Де я могла їх раніше бачити? - промовила Юлія Володимирівна.
- Нові обличчя. Як нові копійки, - радісно продовжував прем'єр.
- Можливо, десь у магазині чи на майдані? - невпевнено продовжувала по цей бік екрану Юлія Володимирівна.
- Бізнесу не мають. У політиці помічені не були, - рішуче відкинув можливі питання Юрій Іванович. - Не матимуть і не будуть. Жодного піару, ніяких особистих здобутків, щоденна безлика командна робота, жодних прес-конференцій, танців-плясок, поїздок-інтерв'ю. Робота, робота і ще раз робота, - монотонно вимовив він завчений, очевидно, ще вдома текст. - Ось така парадигма.
Віце-прем'єри і міністри несамовито закивали головами.
Тінь на стіні ледь помітно колихнулася, і суворий голос за кадром сказав:
- Шановні друзі! Певен, не має сенсу пояснювати, чим цей уряд відрізняється від попереднього. Це очевидно кожному маленькому українцю. Користуючися нагодою, хочу винести подяку Юрію Івановичу за високу макроекономічну культуру, значні досягнення у роботі за 6 місяців роботи. Хочу повідомити, що не приймаю відставку Романа Петровича у січні, спростувати березневі заяви Арсенія Яценюка щодо недоцільності ЄЕП як непродумані, а також застерегти деяких урядовців від майбутнього минулого використання службового становища в інтересах власного бізнесу, якого вони не мають... Шість місяців, які я пережив... я б не нікому не побажав їх пережити... Це мій хрест...
Юлія Володимирівна ущипнула себе за руку, але телевізійна картинка все одно не зникла.
- Український народе! Прошу любити і жалувати новий уряд. - Юрій Іванович зробив широкий жест рукою. - Суворі професіонали.
- Де я могла їх раніше бачити? - промовила Юлія Володимирівна.
- Нові обличчя. Як нові копійки, - радісно продовжував прем'єр.
- Можливо, десь у магазині чи на майдані? - невпевнено продовжувала по цей бік екрану Юлія Володимирівна.
- Бізнесу не мають. У політиці помічені не були, - рішуче відкинув можливі питання Юрій Іванович. - Не матимуть і не будуть. Жодного піару, ніяких особистих здобутків, щоденна безлика командна робота, жодних прес-конференцій, танців-плясок, поїздок-інтерв'ю. Робота, робота і ще раз робота, - монотонно вимовив він завчений, очевидно, ще вдома текст. - Ось така парадигма.
Віце-прем'єри і міністри несамовито закивали головами.
Тінь на стіні ледь помітно колихнулася, і суворий голос за кадром сказав:
- Шановні друзі! Певен, не має сенсу пояснювати, чим цей уряд відрізняється від попереднього. Це очевидно кожному маленькому українцю. Користуючися нагодою, хочу винести подяку Юрію Івановичу за високу макроекономічну культуру, значні досягнення у роботі за 6 місяців роботи. Хочу повідомити, що не приймаю відставку Романа Петровича у січні, спростувати березневі заяви Арсенія Яценюка щодо недоцільності ЄЕП як непродумані, а також застерегти деяких урядовців від майбутнього минулого використання службового становища в інтересах власного бізнесу, якого вони не мають... Шість місяців, які я пережив... я б не нікому не побажав їх пережити... Це мій хрест...
Юлія Володимирівна ущипнула себе за руку, але телевізійна картинка все одно не зникла.