83. Тотальне но компрендо
Діставшися орендованої дачі в Конче-Заспі, Юлія Володимирівна відразу кинулася до телефону.
- Юліє Володимирівно!.. А я вже думав, ніколи не подзвоните... Два тижні...
- Колю, що таке флеш-моб? - перебила вона потік радісних Коліних вигуків.
- Флеш - це... це... - Поки Коля, як йому здавалося, непомітно гортав сторінки, лідерка опозиції до оточення Народного Президента стягнула з себе сірий пуховий платок і старе мамине пальто від фабрики "Світлана", у яких вона ховалася сьогодні біля Головпоштамту, не хвилюючися, що її хтось впізнає.
- Флеш... це.... це... Спалах! - нарешті тріумфально виголосив Коля. - Як у фотоапараті. Клац-клац!.. А моб... моб... це - банда!
У Юлії Володимирівни перехопило дихання.
- А разом? - запитала вона.
- А разом... Нас багато... - кинув Коля, швидко гортаючи словник. - Разом виходить.... Спалах-банда, - впевнено сказав він. - Це щось молодіжне. Сленг. Збираються, фотографуються, пиво п'ють. Чи не п'ють.
- У помаранчевому? - уточнила Юлія Володимирівна.
- Помаранчевий - колір нашої революції, - нагадав Коля.
- Помаранчева банда... І НТН там крутилося...
Коля делікатно мовчав, нічого не розуміючи.
- Тут така справа... - Намагаючися зберігати спокій, Юлія Володимирівна швидко розповіла, як півгодини тому на Майдані як з-під землі раптом виникла невеличка купка молодих людей зі знайомими, але такими вже недоречними помаранчевими стрічками, хтось - у помаранчевій курточці, хтось - у шапочці, а хтось - з помаранчевою квіткою. - Хто їх зібрав? Хто організатор?
- Не я, Юліє Володимирівно, - швидко сказав Коля. - Мене ж там не було...
- Про вірус якийсь говорили...
- Напевно про пташиний грип! - сміливо припустив Коля. - Про це зараз всі говорять.
- Я там бачила твою Оленку! - раптом згадала Юлія Володимирівна.
Коля замовк на хвилину, потім твердим голосом сказав:
- Завтра ж скажу! Завтра ж, щоб ніяких Головпоштамтів. З работи - відразу додому. Повечеряла - зуби почистити і спати.
Уява Юлії Володимирівни між тим розігралася. Невеличка купка невідомо кого під Головпоштамтом збільшувалася на очах, підходили ще і ще люди у помаранчевому, і за мить Юлія Володимирівна побачила Майдан таким, яким він був наприкінці минулого року. - Колю, а революція - теж велика така спалах-банда?.. - І не дочекавшися відповіді, замисленно додала: - Але чому ж без нас, не розумію?
- Юліє Володимирівно!.. А я вже думав, ніколи не подзвоните... Два тижні...
- Колю, що таке флеш-моб? - перебила вона потік радісних Коліних вигуків.
- Флеш - це... це... - Поки Коля, як йому здавалося, непомітно гортав сторінки, лідерка опозиції до оточення Народного Президента стягнула з себе сірий пуховий платок і старе мамине пальто від фабрики "Світлана", у яких вона ховалася сьогодні біля Головпоштамту, не хвилюючися, що її хтось впізнає.
- Флеш... це.... це... Спалах! - нарешті тріумфально виголосив Коля. - Як у фотоапараті. Клац-клац!.. А моб... моб... це - банда!
У Юлії Володимирівни перехопило дихання.
- А разом? - запитала вона.
- А разом... Нас багато... - кинув Коля, швидко гортаючи словник. - Разом виходить.... Спалах-банда, - впевнено сказав він. - Це щось молодіжне. Сленг. Збираються, фотографуються, пиво п'ють. Чи не п'ють.
- У помаранчевому? - уточнила Юлія Володимирівна.
- Помаранчевий - колір нашої революції, - нагадав Коля.
- Помаранчева банда... І НТН там крутилося...
Коля делікатно мовчав, нічого не розуміючи.
- Тут така справа... - Намагаючися зберігати спокій, Юлія Володимирівна швидко розповіла, як півгодини тому на Майдані як з-під землі раптом виникла невеличка купка молодих людей зі знайомими, але такими вже недоречними помаранчевими стрічками, хтось - у помаранчевій курточці, хтось - у шапочці, а хтось - з помаранчевою квіткою. - Хто їх зібрав? Хто організатор?
- Не я, Юліє Володимирівно, - швидко сказав Коля. - Мене ж там не було...
- Про вірус якийсь говорили...
- Напевно про пташиний грип! - сміливо припустив Коля. - Про це зараз всі говорять.
- Я там бачила твою Оленку! - раптом згадала Юлія Володимирівна.
Коля замовк на хвилину, потім твердим голосом сказав:
- Завтра ж скажу! Завтра ж, щоб ніяких Головпоштамтів. З работи - відразу додому. Повечеряла - зуби почистити і спати.
Уява Юлії Володимирівни між тим розігралася. Невеличка купка невідомо кого під Головпоштамтом збільшувалася на очах, підходили ще і ще люди у помаранчевому, і за мить Юлія Володимирівна побачила Майдан таким, яким він був наприкінці минулого року. - Колю, а революція - теж велика така спалах-банда?.. - І не дочекавшися відповіді, замисленно додала: - Але чому ж без нас, не розумію?