84. Звук зі швидкістю світла
Спочатку почулося покашлювання, потім хтось по складах сказав :
- Добрий... Доброго дня, Юлія Воладіміравна.
Голос був дуже знайомий. Азаров? Соломатін? Юлія Володимирівна швидко перебрала можливі варіанти, проте жоден не підходив.
- Як ся маете? - Таємничий співрозмовник знов покашляв, ніби підтримуючи Юлію Володимирівну у можливій хворобі, і так само повільно, як учень, продовжив: - Ви нам потрибні здароваю. Виздо... Вуду... Видужуйте, - Вируливши нарешті на потрібне слово, співрозмовник, не приховуючи радості, шумно зітхнув.
- А з ким, власне, маю, так би мовити, честь... - запитала Юлія Володимирівна.
- Не впізнали? - трохи ображено вимовив голос. - Віталій Кличко!
- А-а-а... - протягнула Юлія Володимирівна.
- Звоню вам... не у... в зв'язку з виборами кийовськога мера... Ні... Просто хотів поци... цікавитись... здоров'ям... От... А також соо... повидомити, що учьоні знайшли спосаб прискорювати швидкість звуку до... швидкості світла... От...
- Он як, - від несподіванки Юлія Володимирівна щиро здивувалася новині.
- Саме так, - впевнено підтвердив голос. - Надіюсь, я перший... першим? - твердо запитав Кличко.
- Так. Мені ще ніхто не повідомляв, - запевнила його Юлія Володимирівна.
- Тоді до побачення... Вуду... Визда... Видужуйте швидше.
У слухавці пішли короткі гудки.
Не встигла заінтригована Юлія Володимирівна покласти слухавку, як телефон знов вимогливо запищав.
- Слухаю? - сказала Юлія Володимирівна, морально готова до всього.
- Юліє Володимирівно, як ся маєте? Це - Коля, не впізнали? Ну, значить, мером буду! - Коля життєрадісно хохотнув, після чого цілком серйозно додав: - Жартую, звісно! Я з іншого приводу! Хотів вам повідомити, що вчені знайшли спосіб прискорювати швидкість...
- Добрий... Доброго дня, Юлія Воладіміравна.
Голос був дуже знайомий. Азаров? Соломатін? Юлія Володимирівна швидко перебрала можливі варіанти, проте жоден не підходив.
- Як ся маете? - Таємничий співрозмовник знов покашляв, ніби підтримуючи Юлію Володимирівну у можливій хворобі, і так само повільно, як учень, продовжив: - Ви нам потрибні здароваю. Виздо... Вуду... Видужуйте, - Вируливши нарешті на потрібне слово, співрозмовник, не приховуючи радості, шумно зітхнув.
- А з ким, власне, маю, так би мовити, честь... - запитала Юлія Володимирівна.
- Не впізнали? - трохи ображено вимовив голос. - Віталій Кличко!
- А-а-а... - протягнула Юлія Володимирівна.
- Звоню вам... не у... в зв'язку з виборами кийовськога мера... Ні... Просто хотів поци... цікавитись... здоров'ям... От... А також соо... повидомити, що учьоні знайшли спосаб прискорювати швидкість звуку до... швидкості світла... От...
- Он як, - від несподіванки Юлія Володимирівна щиро здивувалася новині.
- Саме так, - впевнено підтвердив голос. - Надіюсь, я перший... першим? - твердо запитав Кличко.
- Так. Мені ще ніхто не повідомляв, - запевнила його Юлія Володимирівна.
- Тоді до побачення... Вуду... Визда... Видужуйте швидше.
У слухавці пішли короткі гудки.
Не встигла заінтригована Юлія Володимирівна покласти слухавку, як телефон знов вимогливо запищав.
- Слухаю? - сказала Юлія Володимирівна, морально готова до всього.
- Юліє Володимирівно, як ся маєте? Це - Коля, не впізнали? Ну, значить, мером буду! - Коля життєрадісно хохотнув, після чого цілком серйозно додав: - Жартую, звісно! Я з іншого приводу! Хотів вам повідомити, що вчені знайшли спосіб прискорювати швидкість...