85. Помаранчевий сніг
Юлія Володимирівна не слухала Народного Президента. Відсотки, мільйони, сільська медицина, координаційні комітети, комунальне господарство, меморандуми, вудки, руки назустріч, мораль і уроки дружньою зграйкою пролітали, не залишаючи по собі ані згадки, ані особливої прикрості. Повз, крізь, незважаючи на Народного Президента Юлія Володимирівна дивилася на Майдан.
Він не змінився, згори падав такий самий сніг, від кількості прапорів все здавалося таким помаранчевим, яскравим, оптимістичним, все як рік тому. Здавалося, ось зараз задзеленчить мобільний у кишені пальта, в якому вона рік тому стояла на цій самій трибуні, і збуджений голос знов повідомить про загони ОМОНу, про ультиматуми Януковича або Кучму. Але телефон мовчав.
- Не дарма, все було не дарма, - вперто проносилося в голові Юлії Володимирівни. Разом з усіма вона із завзяттям співала Гимн, який вона і більшість з тих, хто стояв на Майдані, вивчили саме тут рік тому. Святково і трохи сумно.
Він не змінився, згори падав такий самий сніг, від кількості прапорів все здавалося таким помаранчевим, яскравим, оптимістичним, все як рік тому. Здавалося, ось зараз задзеленчить мобільний у кишені пальта, в якому вона рік тому стояла на цій самій трибуні, і збуджений голос знов повідомить про загони ОМОНу, про ультиматуми Януковича або Кучму. Але телефон мовчав.
- Не дарма, все було не дарма, - вперто проносилося в голові Юлії Володимирівни. Разом з усіма вона із завзяттям співала Гимн, який вона і більшість з тих, хто стояв на Майдані, вивчили саме тут рік тому. Святково і трохи сумно.