про неї (Москву) важко писати якщо не жив тут. я не жив, але, наразі, мені вдоста. бо тут дощ. нєє, якби дощ - мряка. така як у нас в жовтні буває, мокра, мілка і холодна, вона залазить у всі шпарини, мочить мені фліску, мочить мені фотіка, застилає пеленою окуляри, ууу. короче, насправді, ця мряка афігєнна, бо ж вдома така спека. але єж ВДВ. день
(
Read more... )