Український модерн
Це один з унікальних архітектурних стилів, який виник на початку ХХ сторіччя. В його основі - форми української церковної та хатньої архітектури з сильним впливом європейського модерну та українського барокко. Одною з найхарактерніших рис українського модерну є шестикутна трапецієподібна форма вікна та порталу (вхідної групи), а також наявність високих шатрових дахів (схожих на дахи народних хат). Окрім того, в українському модерні активно використовується кольорова майоліка (різновид кераміки з розписною глазур’ю) та рослинний і геометричний орнаменти.
До цього стилю належить Будівля Харківської академії дизайна і мистецтва ( раніше Худпром)
Зразків цього стилю існує небагато через зовсім нетривалий час розквіту, який урвався з початком нового часу революцій, змін і війн. Найкращім прикладом вважають Полтавське земство, зараз краєзнавчий музей. Його було збудовано в 1903-1908 роках художником і архітектором Василем Кричевським.
Основу українського стилю складає поєднання архітектурних форм давньоруських палаців, фортець і народного житла. Про палаци нагадує прямокутне планування і горизонтальна орієнтація будівлі, у фортець позичені башти, а форма дверей і вікон наслідує форми дверей коцацьких церков і вікон сільських хат.
Розписи в будівлі здійснювали (панно) і керували роботами з оздоблення (орнаменти) художники Сергій Васильківський і Микола Самокиш.
С. Васильківський (1854-1917) народився в Ізюмі Харківської губернії. Пейзажист, автор числених зображень козаків. «Козача левада» - один з найкращих зразків пейзажного жанру в українському мистецтві кінця 19 ст.
Васильківський - автор відомого портрета Шевченка з авторським підписом (1910-1911), на якому поет зображений на повний зріст, сидячи, на тлі віддаленої широкої панорами степу з низьким горизонтом та високим небом.
У 1900 р. організував у Харкові першу персональну виставку (120 творів). Усвідомлюючи суспільну роль мистецтва, брав участь у різних акціях - ініціював і очолив оздоблення будинку Полтавського земства (1901-1906, за участю Миколи Самокиша, М. Ткаченка, М. Беркоса, М. Уварова); разом з Самокишем видав альбом «З української старовини» (1900, російською мовою, перевиданий виданням «Мистецтво» у 1991 р. українською мовою) та «Мотиви українського орнаменту» (1912); був серед організаторів художнього училища у Харкові (1912). З метою збору матеріалів до альбому і розписів будинку земства у 1890-1900 рр. об'їздив Україну, побував на Кубані.
М. Самокиш (1860-1944) - український художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру і графік. Народився на Чернигівщині. Під час студій у Петербурзькій Академії Мистецтв (1879 - 1885) належав до українського гуртка митців , що ставив собі за мету відтворити історичні події і національні особливості з життя й побуту українського народу.
Як баталіст, Самокиш двічі виїздив на театр воєнних дій: під час російсько-японської війни («Война 1904-05. Из дневника художника», 1908) і разом зі студентами 1915 на західний і кавказький фронти («Великая война в образах и картинах», 1915), а також намалював кілька картин на теми громадянської війни: «Атака Будьоннівської кавалерії» (1923), «Перехід Червоної Армії через Сиваш» (1935) та інші. З 1898 разом з С. Васильківським працював над альбомом, що мав бути продовженням Шевченкової «Живописной Украины» - «Из украинской старины», з текстом Д. Яворницького (1900). Другий альбом «Мотиви укр. орнамента» (1902) С. опрацював сам.
Похід запорожців в Крим, 1930
Обидва художники ретельно вивчали народну творчість, на основі традиційних росписів, вишивок, малюнків стрворили той самий стиль, який і отримав назву українського модерну.
Внутрішні розписи Полтавського земства:
Докладно тут: http://uabrand.blogspot.com/2007/10/blog-post.html
Картини обох художників зберігаються в багатьох музеях. На відміну від картин розписів збереглося зовсім мало. Що залишилося на Слобожанщині, народну творчість якої вивчали художники і яка дала їм натхнення для створення орнаментів? Покажу трохи згодом.
Про будівлі в цьому стилі: http://ua-travels.in.ua/2016/06/30/dnya-arxitektora-5-najkrashhix-budivel-u-stili-ukra%D1%97nskogo-arxitekturnogo-modernu/
До цього стилю належить Будівля Харківської академії дизайна і мистецтва ( раніше Худпром)
Зразків цього стилю існує небагато через зовсім нетривалий час розквіту, який урвався з початком нового часу революцій, змін і війн. Найкращім прикладом вважають Полтавське земство, зараз краєзнавчий музей. Його було збудовано в 1903-1908 роках художником і архітектором Василем Кричевським.
Основу українського стилю складає поєднання архітектурних форм давньоруських палаців, фортець і народного житла. Про палаци нагадує прямокутне планування і горизонтальна орієнтація будівлі, у фортець позичені башти, а форма дверей і вікон наслідує форми дверей коцацьких церков і вікон сільських хат.
Розписи в будівлі здійснювали (панно) і керували роботами з оздоблення (орнаменти) художники Сергій Васильківський і Микола Самокиш.
С. Васильківський (1854-1917) народився в Ізюмі Харківської губернії. Пейзажист, автор числених зображень козаків. «Козача левада» - один з найкращих зразків пейзажного жанру в українському мистецтві кінця 19 ст.
Васильківський - автор відомого портрета Шевченка з авторським підписом (1910-1911), на якому поет зображений на повний зріст, сидячи, на тлі віддаленої широкої панорами степу з низьким горизонтом та високим небом.
У 1900 р. організував у Харкові першу персональну виставку (120 творів). Усвідомлюючи суспільну роль мистецтва, брав участь у різних акціях - ініціював і очолив оздоблення будинку Полтавського земства (1901-1906, за участю Миколи Самокиша, М. Ткаченка, М. Беркоса, М. Уварова); разом з Самокишем видав альбом «З української старовини» (1900, російською мовою, перевиданий виданням «Мистецтво» у 1991 р. українською мовою) та «Мотиви українського орнаменту» (1912); був серед організаторів художнього училища у Харкові (1912). З метою збору матеріалів до альбому і розписів будинку земства у 1890-1900 рр. об'їздив Україну, побував на Кубані.
М. Самокиш (1860-1944) - український художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру і графік. Народився на Чернигівщині. Під час студій у Петербурзькій Академії Мистецтв (1879 - 1885) належав до українського гуртка митців , що ставив собі за мету відтворити історичні події і національні особливості з життя й побуту українського народу.
Як баталіст, Самокиш двічі виїздив на театр воєнних дій: під час російсько-японської війни («Война 1904-05. Из дневника художника», 1908) і разом зі студентами 1915 на західний і кавказький фронти («Великая война в образах и картинах», 1915), а також намалював кілька картин на теми громадянської війни: «Атака Будьоннівської кавалерії» (1923), «Перехід Червоної Армії через Сиваш» (1935) та інші. З 1898 разом з С. Васильківським працював над альбомом, що мав бути продовженням Шевченкової «Живописной Украины» - «Из украинской старины», з текстом Д. Яворницького (1900). Другий альбом «Мотиви укр. орнамента» (1902) С. опрацював сам.
Похід запорожців в Крим, 1930
Обидва художники ретельно вивчали народну творчість, на основі традиційних росписів, вишивок, малюнків стрворили той самий стиль, який і отримав назву українського модерну.
Внутрішні розписи Полтавського земства:
Докладно тут: http://uabrand.blogspot.com/2007/10/blog-post.html
Картини обох художників зберігаються в багатьох музеях. На відміну від картин розписів збереглося зовсім мало. Що залишилося на Слобожанщині, народну творчість якої вивчали художники і яка дала їм натхнення для створення орнаментів? Покажу трохи згодом.
Про будівлі в цьому стилі: http://ua-travels.in.ua/2016/06/30/dnya-arxitektora-5-najkrashhix-budivel-u-stili-ukra%D1%97nskogo-arxitekturnogo-modernu/