А ви ж не френдите нікого, то вас і не сприймають як чоловіка з поважними намірами. Так, прийшов, покоментив і може більш не прийде ніколи. Ну й час теж потрібен, щоб знайти тих, з ким вам буде цікаво спілкуватись.
Ех, якби ж хоча б ті наявні 18 підписантів коментували... Або люди, яким приділена увага, відповідали взаємною, нехай разовою... Ніякого мережевого етикету чи елементарної людської тактовності! :))
Адже не новачки зелені вроді мене, могли б на рівні відчуттів зрозуміти певні речі.
Мабуть, я все-таки надто важкий. Може, часом баєчки постити? На "тьотках" працювало.
\\вона вже тисячнег, а щастя як не було, так і немає.\\
\\ Арнольд Шварцнегер в интервью Esquire: "деньги не приносят счастья. у меня сейчас 50 млн, а счастлив я ровно так же, как и тогда, когда у меня было 48 миллионов." \\ (баш)
Мені байдуже на кількість формальних підписантів і на мережевий статус. Понти це й марнота.
Мені посперечатися кортить, послухати чиюсь думку щодо сабжу, зустріти оригінальне бачення і несподівану трактовку.
Особливо цінними бувають найбільш наївні, простувати особи. Вони як дрібні діти - дарують цілковито свіжий погляд на речі. А це запорука глибини. Ну як в тому пості Натальї Радулової - про тупикові дитячі питання.
Я отримав тоді небувале задоволення, шукаючи прозорі пояснення природи світу. Це був мені екстаз, катарсис і оргазм!
А поки що мушу тинятися по людських ресурсах, набиватися в гості. Людмила вже на мене тупо перестала реагувати - дістав остаточно. Вишукую свіжі жертви :)
лытдыбр, акын-стайл. Як каже корефан Андрюха Смолін - доволі відомий мережевий автор - про будь-який найнудніший день, про рядову подію можна розповісти цікаво й барвисто. А я спостережливий. І прибрехати обережно вмію.
Вчора зустрів на брамі табличку: "Обережно! Злий" А нижче було заліплено соціальною рекламівкою: "Татко, повернися бла-бла-бла". Але тільки перше слово крупно. Шкода телефон розрядився. :)
Часом ділюся мандрівними спогадами гастера. Або розповідаю про американські звичаї. Мені вони видавалися часом смішними. І розповідати я трохи вмію. Притягни ті замальовки сюди?
"Задолбали рассуждать в категориях добра и зла" ?Визнаю, психанув. Слід було м’якіше сформулювати. (Причиною була паралельна суперечка на інших сторінках мережі, на тих, де взагалі матюками криють
( ... )
В принципе предположить, что во вселенной существует разумная сила, многократно превосходящая человеческую и способная влиять на события космического масштаба, можно, даже не нужно для этого обладать слишком богатым воображением. Об этом есть и у А.Кларка, и у С.Лема, и у А. и Б.Стругацких. Непонятно лишь, зачем нужно поклоняться этой силе. Интересно, муравьи поклоняются людям или слонам?
По моим ощущениям, разумная сила вообще одна, и каждый чел есть часть ее, функциональный узел Разума. Кроме Разума вообще вряд ли что-то существует. Материя виртуальна, держится силой убеждения :)
А преклоняться, превращать удовольствие в культ, человека учат своекорыстные жрецы-культработники.
Изначальная идея "поклонения" имела форму жертвоприношений - вежливых и без излишнего подобострастия - и возникла из желания отблагодарить мать-природу, чисто из чувства справедливости и достоинства. То есть из лучших благородных побуждений, из гордого нежелания ловить халяву, из опасения превратиться в подленького любителя дармовщинки, ваньку-на-печи.
Насчет виртуальности материи не соглашусь, слишком уж у нас разный жиненный и профессиональный опыт. Что же до вашей веры в то, что каждый чел есть функциональный узел Разума, соглашусь, но с оговоркой: потенциальный узел. Подавляющее большинство душонок, обременненых тушками, этот потенциал никогда не реализует.
Comments 24
Reply
Але чим мережеві публікації гірші від усного викладу? Бачу тільки переваги.
Річ інша, що ніхто не хоче зі мною подискутувати.
Хтось був тут казав, що я надто heavy metal, щоб відважитись поряд подавати голос.
Але ж зарази, і не відвідую, не читають мене ніфіга. В листі відвідин - переважно тільки ви (
Reply
Reply
Або люди, яким приділена увага, відповідали взаємною, нехай разовою... Ніякого мережевого етикету чи елементарної людської тактовності! :))
Адже не новачки зелені вроді мене, могли б на рівні відчуттів зрозуміти певні речі.
Мабуть, я все-таки надто важкий. Може, часом баєчки постити? На "тьотках" працювало.
Reply
Вибачте, але згадалося :)))))) Ось одна жж-френд пише, що вона вже тисячнег, а щастя як не було, так і немає. В неї вчора два дуже цікаві пости були. http://morreth.livejournal.com/1764968.html#comments
http://morreth.livejournal.com/1765881.html#comments
Reply
\\ Арнольд Шварцнегер в интервью Esquire: "деньги не приносят счастья. у меня сейчас 50 млн, а счастлив я ровно так же, как и тогда, когда у меня было 48 миллионов." \\ (баш)
Мені байдуже на кількість формальних підписантів і на мережевий статус. Понти це й марнота.
Мені посперечатися кортить, послухати чиюсь думку щодо сабжу, зустріти оригінальне бачення і несподівану трактовку.
Особливо цінними бувають найбільш наївні, простувати особи. Вони як дрібні діти - дарують цілковито свіжий погляд на речі.
А це запорука глибини. Ну як в тому пості Натальї Радулової - про тупикові дитячі питання.
Я отримав тоді небувале задоволення, шукаючи прозорі пояснення природи світу. Це був мені екстаз, катарсис і оргазм!
А поки що мушу тинятися по людських ресурсах, набиватися в гості. Людмила вже на мене тупо перестала реагувати - дістав остаточно.
Вишукую свіжі жертви :)
Reply
Reply
Як каже корефан Андрюха Смолін - доволі відомий мережевий автор - про будь-який найнудніший день, про рядову подію можна розповісти цікаво й барвисто.
А я спостережливий. І прибрехати обережно вмію.
Вчора зустрів на брамі табличку: "Обережно! Злий" А нижче було заліплено соціальною рекламівкою: "Татко, повернися бла-бла-бла". Але тільки перше слово крупно.
Шкода телефон розрядився. :)
Часом ділюся мандрівними спогадами гастера. Або розповідаю про американські звичаї. Мені вони видавалися часом смішними. І розповідати я трохи вмію.
Притягни ті замальовки сюди?
Reply
Ви класно пишете (і класно бачите) :)
А Людмилу ви образили - у коментах до розбору Булгакова - по що???
Reply
Reply
Reply
А преклоняться, превращать удовольствие в культ, человека учат своекорыстные жрецы-культработники.
Изначальная идея "поклонения" имела форму жертвоприношений - вежливых и без излишнего подобострастия - и возникла из желания отблагодарить мать-природу, чисто из чувства справедливости и достоинства. То есть из лучших благородных побуждений, из гордого нежелания ловить халяву, из опасения превратиться в подленького любителя дармовщинки, ваньку-на-печи.
Reply
Reply
Reply
Leave a comment