Ідеальний raceday
Продовженням літа несподівано став план побувати у м. Рівне, долучитися до тамтешнього кроскантрі, третього етапу АКЗУ, XCO у Карповій долині.
Підготовка до старту не дуже - від самого Полтавського XCM на ровер не стояло не сідала, положення не читаєм, треки не вивчаєм, усієї інформації відклалося, що набору висоти на колі 63 м, і конфігурація трека видається незатійливою, отож можна їхати навіть в такій неформі.
В останні кілька днів до старту займалася рефрешем сторінки e-kvytok.com.ua у намаганні роздобути дефіцитні квитки у Рівне. Таке незручне сполучення у нас із сусіднім обласним центром! Вирішую заїхати напередодні, аби в день гонки не підніматися в п’ятій ранку на поїзд. Початок ідеального raceday закладено.
Попутньо АВ цікавиться, де я сплю в ніч з п’ятниці на суботу :) я, відповівши, що у Львові, підписала себе на нічну покатульку. В 03:30 суботи я допомагала була присутня на старті другої партії бреветчиків на 600 км. Витягую катнутися і Крис, ми нещодавно з нею ділилися дівочими радощами - як то класно кататися вночі
Спати вклалася о 04:25, теж хороша заявка на майбутній ідеальний raceday :)
В суботу перед поїздом поїхала з pasport22 на трасу довгоочікуваної львівської гонки PROBA XC. Крім мене і Льови зголосився deniq, ще був spirit-o, підтягнувся rosen... Мене так нагребло раптом, ностальгійна радість чи щось таке; то було відчуття, що усі порозбігалися хто куди, що у Львові кантрі ніхто вже не катає, а тут зібралися так - зі старої (ну, не старої, но бувшої) гвардії!
Ескіз траси сподобався, довгоочікуваневідкладуване побачення із найкращим у світі велосипедом потішило! Але, здається, таки навафлялася з незвички, знову непогана закладка на майбутній ідеальний raceday :-D Закинулася RegenerBar'ом з надією відновитися трохи до старту.
Субота вечір - я в Здолбунові (ага, зручний мені поїзд трохи до місця призначення не дотягнув), вечірня велоекскурсія по Рівному (симпатичне місто, зелене, просторе), поселення у орендовану квартиру...
Ітак, ось він ідеальний raceday!
Не виспалась, але почуваюсь бадьоренько. На сніданок паста, помідори, моцарела, зелений чай. Підготовлена звечора бойова форма розвішана на велосипеді. З орендованої хати недалеко до траси, дорога хороша, парочка тягунків розминають ноги. Оце так умови, нарешті ніякого «здавайте постіль!», перевдягання в плацкартному туалеті і макдональдса перед стартом!
Легко знайшли стартову галявину, а на ній знайомців з Луцька, а також незнайомців з Рівного, які скоро стали добрими товаришами. Всі хором радять одразу відправлятися на перегляд траси, а я завжди готова. Кидаємось навздогін групі, що вже щезає між деревами... Перший же довгий і кучерявий підйом просить мінімальну (24-36!) передачу і пересісти на кінчик сідла!! Ніфіга собі, неочікувано! Не встиг улягтися подив, втикаюся в спини хлопців з інтімуVinTeam'у, які стоять перед спуском з тоскним виразом обличчя "Лашадка!! Лашадкаа!!!", розганяю їх веселим куражом «Не сцитє, хлопці, зараз усі так роблять!»
Перегляд траси приніс ще чимало приємних сюрпризів! Другий підйом, на якому я знову використала 24-36 остаточно переконав, що з заявленим набором висоти орги пожартували (по прикидкам з дружнього гарміну вийшло близько 140 м на колі замість 63
), а намотані коридори між деревами - що і із конфігурацією також! Розмітки кой-де бракувало, але організотари перед стартом її довели до майже ідеального стану. Через це трохи затримали старт, але це куди краще ніж перспектива зійти, заблукавши на колі. Окремого слова заслуговують стрічки, замість звичних велобрендованих такі гарні, з візерунками! І уже аж на гонці, на затяжному апхілі я додивилася - виявилося то нерозрізані фантики для карамельок!! Так солодко і мімімі
Всі фігури траси (ветольотики, яму з колодами, спуски, підйоми, трамплінчики, великий трапмплін місцевих даунхільщиків - тут би фото, но нема, - перетворений стараннями Мерка, YUGO, Вована і компанії у сипматичну гірку з колод, щось схоже було на елітній трасі в Сумах) на перегляді проїжджаю першим колесом без сумнівів. Що не може не радувати!
Повернення на стартову галявину приносить ще більше радості, вся вищезгана львівська «не стара но бувша гвардія» і тут в зборі! Тож гаємо час за приємним спілкуванням. На момент дівочого старту вже навіть ліньки їхати, але приємний післясмак траси манив :) Стартуємо разом з аматорами. Зацінивши різномаїття кольорових спин, виклянчую у організаторів дві хвилини гандикапу.
Нас всього троє, я, Оля YUGO (дуже рада нашому знайомству, і приємно було поговорити про проїжджання різних елементів траси щойно після того, як хлопаки підходили і жалілися на відсутність об’їздів, перспективна суперниця!) і Оленка Lynx. Шкода, недорахувалися щонайменше двох учасниць, які травмувалися напередодні на елімінаторі. Кожна із нас трьох їхала на по суті вже зайняте (призове :-D) місце. Але легенький мандраж все одно був, завжди, завжди є ризик не виправдати власні очікування, налажати на техніці, наловити вафель... Завжди хочеться проїхати гонку якісно, нехай навіть не показавши красивої боротьби. Зі старту трохи рву, але швидко заспокоююсь. Тим більше відчудивши на першому ж спускові - трохи перестаралась на публіку і проїхалась на передньому колесі :-D Якийсь час прислухаюся, чи не наближається хто ззаду, потім навіть вдається дібрати когось з аматорів. Траса їдеться з кайфом, але на підйомах важко, не стільки працюю, скільки терплю. Тож на третьому колі вже четвертого не хотілося, цікаво подивитися на час, здається, я таки трохи задумливо його проїхала. На мою втіху мені таки оголошують фініш (хоча без гандикапа за аматорами я, здається, ще таки встигала на четверте). Перше місце радує, але ще більше задоволення від процесу! Рівнечанам земний уклін, трасою вразили!
А далі було весело, на нагородженні знайшли у лідерах аматорів (та-та, тих самих різнокольорових і різноманітних!) майстра спорту з вело і чемпіона’2010 України серед любителів! Оце так! Але організатори в особі Вована замутили дуже гідне трололо із його нагородженням :-D
Призерам же дали гарні медальки, грамоти і популятися шампанським, а я то люблю!
Ну і нарешті, дуже давно мені такого не було, післягоночні радощі! До відправки на Львів було ще трясця часу. Численним товариством ми поїли смачної піци у мальовничому ресторанчику на набережній, проїхали «тур Фландрії» по місцевим брукованим дорогам туди й назад до озерця кудись на північ від Рівного, покупалися там... До потяга все ще лишалася купа часу, тож вистачило і на посиділки у Рівному, і на nightride до Здолбунова (по добрій традиції - одна фара на чотирьох :-D), ще пару годин довелося складати конкуренцію здолбунівським бомжам :-D, спати на вокзалі, на травичці прям біля колії, загорнувшись у велочохол... тільки хардкор!!! Ідеальне закінчення ідеального raceday
Ну і на закуску файне медіа:
Якісні фото з першого спуску від Babayok
фанове відео здебільшого про те, як робити не треба :-D
Результати
Підготовка до старту не дуже - від самого Полтавського XCM на ровер не стояло не сідала, положення не читаєм, треки не вивчаєм, усієї інформації відклалося, що набору висоти на колі 63 м, і конфігурація трека видається незатійливою, отож можна їхати навіть в такій неформі.
В останні кілька днів до старту займалася рефрешем сторінки e-kvytok.com.ua у намаганні роздобути дефіцитні квитки у Рівне. Таке незручне сполучення у нас із сусіднім обласним центром! Вирішую заїхати напередодні, аби в день гонки не підніматися в п’ятій ранку на поїзд. Початок ідеального raceday закладено.
Попутньо АВ цікавиться, де я сплю в ніч з п’ятниці на суботу :) я, відповівши, що у Львові, підписала себе на нічну покатульку. В 03:30 суботи я допомагала була присутня на старті другої партії бреветчиків на 600 км. Витягую катнутися і Крис, ми нещодавно з нею ділилися дівочими радощами - як то класно кататися вночі
Спати вклалася о 04:25, теж хороша заявка на майбутній ідеальний raceday :)
В суботу перед поїздом поїхала з pasport22 на трасу довгоочікуваної львівської гонки PROBA XC. Крім мене і Льови зголосився deniq, ще був spirit-o, підтягнувся rosen... Мене так нагребло раптом, ностальгійна радість чи щось таке; то було відчуття, що усі порозбігалися хто куди, що у Львові кантрі ніхто вже не катає, а тут зібралися так - зі старої (ну, не старої, но бувшої) гвардії!
Ескіз траси сподобався, довгоочікуваневідкладуване побачення із найкращим у світі велосипедом потішило! Але, здається, таки навафлялася з незвички, знову непогана закладка на майбутній ідеальний raceday :-D Закинулася RegenerBar'ом з надією відновитися трохи до старту.
Субота вечір - я в Здолбунові (ага, зручний мені поїзд трохи до місця призначення не дотягнув), вечірня велоекскурсія по Рівному (симпатичне місто, зелене, просторе), поселення у орендовану квартиру...
Ітак, ось він ідеальний raceday!
Не виспалась, але почуваюсь бадьоренько. На сніданок паста, помідори, моцарела, зелений чай. Підготовлена звечора бойова форма розвішана на велосипеді. З орендованої хати недалеко до траси, дорога хороша, парочка тягунків розминають ноги. Оце так умови, нарешті ніякого «здавайте постіль!», перевдягання в плацкартному туалеті і макдональдса перед стартом!
Легко знайшли стартову галявину, а на ній знайомців з Луцька, а також незнайомців з Рівного, які скоро стали добрими товаришами. Всі хором радять одразу відправлятися на перегляд траси, а я завжди готова. Кидаємось навздогін групі, що вже щезає між деревами... Перший же довгий і кучерявий підйом просить мінімальну (24-36!) передачу і пересісти на кінчик сідла!! Ніфіга собі, неочікувано! Не встиг улягтися подив, втикаюся в спини хлопців з інтімуVinTeam'у, які стоять перед спуском з тоскним виразом обличчя "Лашадка!! Лашадкаа!!!", розганяю їх веселим куражом «Не сцитє, хлопці, зараз усі так роблять!»
Перегляд траси приніс ще чимало приємних сюрпризів! Другий підйом, на якому я знову використала 24-36 остаточно переконав, що з заявленим набором висоти орги пожартували (по прикидкам з дружнього гарміну вийшло близько 140 м на колі замість 63
), а намотані коридори між деревами - що і із конфігурацією також! Розмітки кой-де бракувало, але організотари перед стартом її довели до майже ідеального стану. Через це трохи затримали старт, але це куди краще ніж перспектива зійти, заблукавши на колі. Окремого слова заслуговують стрічки, замість звичних велобрендованих такі гарні, з візерунками! І уже аж на гонці, на затяжному апхілі я додивилася - виявилося то нерозрізані фантики для карамельок!! Так солодко і мімімі
Всі фігури траси (ветольотики, яму з колодами, спуски, підйоми, трамплінчики, великий трапмплін місцевих даунхільщиків - тут би фото, но нема, - перетворений стараннями Мерка, YUGO, Вована і компанії у сипматичну гірку з колод, щось схоже було на елітній трасі в Сумах) на перегляді проїжджаю першим колесом без сумнівів. Що не може не радувати!
Повернення на стартову галявину приносить ще більше радості, вся вищезгана львівська «не стара но бувша гвардія» і тут в зборі! Тож гаємо час за приємним спілкуванням. На момент дівочого старту вже навіть ліньки їхати, але приємний післясмак траси манив :) Стартуємо разом з аматорами. Зацінивши різномаїття кольорових спин, виклянчую у організаторів дві хвилини гандикапу.
Нас всього троє, я, Оля YUGO (дуже рада нашому знайомству, і приємно було поговорити про проїжджання різних елементів траси щойно після того, як хлопаки підходили і жалілися на відсутність об’їздів, перспективна суперниця!) і Оленка Lynx. Шкода, недорахувалися щонайменше двох учасниць, які травмувалися напередодні на елімінаторі. Кожна із нас трьох їхала на по суті вже зайняте (призове :-D) місце. Але легенький мандраж все одно був, завжди, завжди є ризик не виправдати власні очікування, налажати на техніці, наловити вафель... Завжди хочеться проїхати гонку якісно, нехай навіть не показавши красивої боротьби. Зі старту трохи рву, але швидко заспокоююсь. Тим більше відчудивши на першому ж спускові - трохи перестаралась на публіку і проїхалась на передньому колесі :-D Якийсь час прислухаюся, чи не наближається хто ззаду, потім навіть вдається дібрати когось з аматорів. Траса їдеться з кайфом, але на підйомах важко, не стільки працюю, скільки терплю. Тож на третьому колі вже четвертого не хотілося, цікаво подивитися на час, здається, я таки трохи задумливо його проїхала. На мою втіху мені таки оголошують фініш (хоча без гандикапа за аматорами я, здається, ще таки встигала на четверте). Перше місце радує, але ще більше задоволення від процесу! Рівнечанам земний уклін, трасою вразили!
А далі було весело, на нагородженні знайшли у лідерах аматорів (та-та, тих самих різнокольорових і різноманітних!) майстра спорту з вело і чемпіона’2010 України серед любителів! Оце так! Але організатори в особі Вована замутили дуже гідне трололо із його нагородженням :-D
Призерам же дали гарні медальки, грамоти і популятися шампанським, а я то люблю!
Ну і нарешті, дуже давно мені такого не було, післягоночні радощі! До відправки на Львів було ще трясця часу. Численним товариством ми поїли смачної піци у мальовничому ресторанчику на набережній, проїхали «тур Фландрії» по місцевим брукованим дорогам туди й назад до озерця кудись на північ від Рівного, покупалися там... До потяга все ще лишалася купа часу, тож вистачило і на посиділки у Рівному, і на nightride до Здолбунова (по добрій традиції - одна фара на чотирьох :-D), ще пару годин довелося складати конкуренцію здолбунівським бомжам :-D, спати на вокзалі, на травичці прям біля колії, загорнувшись у велочохол... тільки хардкор!!! Ідеальне закінчення ідеального raceday
Ну і на закуску файне медіа:
Якісні фото з першого спуску від Babayok
фанове відео здебільшого про те, як робити не треба :-D
Результати