Угринів: реалії прикордоння
Хотів віднести це село до розділу "маловідомих",але хто ж на Львівщині (Сокальщині то вже точно) не знає с.Угринів? А все завдяки тому,що тут діє міжнародний пункт пропуску на кордоні з Польщею Угринів -Долгобичув.
А от як тут із пам*ятками,цікавинками? Ну... Хоча й сусіди-поляки,так би мовити "за три кроки" від села,та основна пам*ятка -парафіяльний костел Св.Катерини,зведений на зламі 18-19ст. м*яко кажучи знаходиться не в найкращому стані.
Битим шляхом..
А можливо колись це була кутова вежа на оборонному мурі?
Одразу біля храму,через дорогу,стоїть симпатичний будинок,з якого виходить молодий чоловік. Попиваючи каву цікавиться хто ми та звідкіля,з якою метою оглядаємо храм. Виявляється, що це Угринівський сільський голова,якому болить доля закинутої пам*ятки. Розповідає,що три роки тому сюди прибувала делегація поляків,яка розчистила територію храму,а тепер він цим займається-викошує траву,підрізає дерева,хоче висадити на території колишнього храмового подвір*я ялиночки. Бідкається,що без фінансової допомоги споруда протримається недовго,оскільки в першу чергу потрібно перекрити дах. Силами громади надіється зможуть огородити територію,аби створити хоч якусь подобу цілісного комплексу.
Костел Св.Катерини (кін.18ст.-поч.19ст.) та залишки брами
"На хорах" співає вітер
Немов клумби-порослі травою колони
Згадалося,-у смт.Краковець також є пропускний пункт,-найбільший у Східній Європі міжнародний пункт пропуску «Краківець» - Корчова. І закинутий костел там також є. Отак.
Храм.Профіль
Тильна сторона споруди
Після приємної бесіди вирушаємо вглиб села,поглянути,чи не заховалось ще чогось цікавенького тут.
Приємно дивує своїм виглядом будівля сільської школи,-симпатична,доглянута. Цікаво,чи завжди вона виконувала функцію навчального закладу та чи дієва вона на сьогодні (на одному із ресурсів знайшов інформацію,що діяльність ЗШ припинена з 2018р.)? Потрібно було б поцікавитись у місцевих. Натомість ми поцікавились про іншу споруду,розміщену неподалік. Закинута,цегляна,з явними ознаками господарського призначення,вона постала свого часу для невідомих цілей,яких таки і не реалізувала.
Лелеки вже далеко... Листопад
Будівля школи
Симпатична,"чоколядня")
Кажуть,зимовий день-як заячий хвіст,короткий тобто. У листопаді це також вже помітно.
Ще далі,з цієї ж правої сторони,що й костел та школа,знаходиться церква Св.Миколая,1900-го року побудови. Після ВВВ святиню закрили,а у 1962р. вона була перетворена на склад зерна.
На даний час храм доглянутий,територія облагороджена,а на двох пеньочках ,попри храмову огорожу ми навіть знайшли пригорщу опеньок)!
Прибудова не "в темі"
Кінь на сільському подвір*ї-пасовищі
Недобудоване "щось"
Якщо продовжувати свій шлях центральною вулицею,ми потрапимо на місточок через р.Веренжанка,за яким знаходиться інша частина села. Правда туди ми не направлялись,оскільки нічого цікавого з дороги там не запримітили.
Триповерхові гнізда лелек в якості декору
Церква Св.Миколая (1900р.)
Дзвіниця
Прогулюємось вулицею фактично безлюдного села,під поодинокий гавкіт собак та кувікання свинок. Загалом панує атмосфера тиші недільного дня,який плавно переходить у вечір. Черговий осінній вечір звичайного українського села.
Сонячний листопадовий день
Храм
А на пропускному пункті-жодного авто! Карантин все ж таки,нові реалії(..
Фото
А от як тут із пам*ятками,цікавинками? Ну... Хоча й сусіди-поляки,так би мовити "за три кроки" від села,та основна пам*ятка -парафіяльний костел Св.Катерини,зведений на зламі 18-19ст. м*яко кажучи знаходиться не в найкращому стані.
Битим шляхом..
А можливо колись це була кутова вежа на оборонному мурі?
Одразу біля храму,через дорогу,стоїть симпатичний будинок,з якого виходить молодий чоловік. Попиваючи каву цікавиться хто ми та звідкіля,з якою метою оглядаємо храм. Виявляється, що це Угринівський сільський голова,якому болить доля закинутої пам*ятки. Розповідає,що три роки тому сюди прибувала делегація поляків,яка розчистила територію храму,а тепер він цим займається-викошує траву,підрізає дерева,хоче висадити на території колишнього храмового подвір*я ялиночки. Бідкається,що без фінансової допомоги споруда протримається недовго,оскільки в першу чергу потрібно перекрити дах. Силами громади надіється зможуть огородити територію,аби створити хоч якусь подобу цілісного комплексу.
Костел Св.Катерини (кін.18ст.-поч.19ст.) та залишки брами
"На хорах" співає вітер
Немов клумби-порослі травою колони
Згадалося,-у смт.Краковець також є пропускний пункт,-найбільший у Східній Європі міжнародний пункт пропуску «Краківець» - Корчова. І закинутий костел там також є. Отак.
Храм.Профіль
Тильна сторона споруди
Після приємної бесіди вирушаємо вглиб села,поглянути,чи не заховалось ще чогось цікавенького тут.
Приємно дивує своїм виглядом будівля сільської школи,-симпатична,доглянута. Цікаво,чи завжди вона виконувала функцію навчального закладу та чи дієва вона на сьогодні (на одному із ресурсів знайшов інформацію,що діяльність ЗШ припинена з 2018р.)? Потрібно було б поцікавитись у місцевих. Натомість ми поцікавились про іншу споруду,розміщену неподалік. Закинута,цегляна,з явними ознаками господарського призначення,вона постала свого часу для невідомих цілей,яких таки і не реалізувала.
Лелеки вже далеко... Листопад
Будівля школи
Симпатична,"чоколядня")
Кажуть,зимовий день-як заячий хвіст,короткий тобто. У листопаді це також вже помітно.
Ще далі,з цієї ж правої сторони,що й костел та школа,знаходиться церква Св.Миколая,1900-го року побудови. Після ВВВ святиню закрили,а у 1962р. вона була перетворена на склад зерна.
На даний час храм доглянутий,територія облагороджена,а на двох пеньочках ,попри храмову огорожу ми навіть знайшли пригорщу опеньок)!
Прибудова не "в темі"
Кінь на сільському подвір*ї-пасовищі
Недобудоване "щось"
Якщо продовжувати свій шлях центральною вулицею,ми потрапимо на місточок через р.Веренжанка,за яким знаходиться інша частина села. Правда туди ми не направлялись,оскільки нічого цікавого з дороги там не запримітили.
Триповерхові гнізда лелек в якості декору
Церква Св.Миколая (1900р.)
Дзвіниця
Прогулюємось вулицею фактично безлюдного села,під поодинокий гавкіт собак та кувікання свинок. Загалом панує атмосфера тиші недільного дня,який плавно переходить у вечір. Черговий осінній вечір звичайного українського села.
Сонячний листопадовий день
Храм
А на пропускному пункті-жодного авто! Карантин все ж таки,нові реалії(..
Фото