(no subject)
Погано без тебе.
Так погано, що іноді забуваю як дихати. Зате очі чомусь мокрі вже другий день.
Я не можу без тебе. Так банально, але це правда. Мені болить. Так сильно, що не знаю, як далі.
Бо дійсно, як це, без тебе? Як не чекати твого дзвінка, не ділитись новинами за день, не радіти кожній зустрічі, не мати спільного майбутнього. Я не вмію вже так, відвикла. І не хочу вчитись бути самій.
Ти перший, хто подарував стільки щастя. Перший, кого я сприймала цілісним і не хотіла міняти. Перший, про кого думала і світилась від щастя. З тобою стільки всього було вперше. І чомусь я мала впевненність, що буде ще.
Я була з тобою щира. Настільки, настільки не дозволяла відкриватись навіть подругам. Мабуть, не варто було.
Вибач, що не змогла зробити тебе щасливим. Я старалась, чесно. І хотіла, щоб ти був щасливим більше, ніж всього іншого.
Я не знаю як це, почати жити звичайним життям без тебе. Як це, не мати тебе в майбутньому. Як перестати прокручувати в голові таке щасливе з тобою минуле. Бо я так хотіла з тобою майбутнього.
Я поважаю твоє рішення. Мабуть, без мене ти будеш щасливіший. Дуже шкода, що зі мною ні.