Ніхон? Тайсай!
А ми з’їздили. У кількості шістнадцяти носів та носиків змотались на фест, одинадцять пар руць відпрацювали, тройко пичок виступили, а два товстих троля віджюрили.
За день-два до поїздки купа народу заболіла, дехто навіть намагався скіпанути та лишитись страждати вдома, але від мене так просто не відмазатись, тож поїхали усі.
Донецьк зустрічав нас вранішньою прохолодою, закритими "цілодобовими" фастфудами та ремонтом на вокзалі. Ми доволі вдало вселились в орендовану хатинку, відмили пил доріг та пішли волонтерити. На місці виявилось, що орги ще не повністю прокинулись, місцевих волонтерів майже нема, а учасники вже сидять під дверима та мріють про репетиції. Довелось вмикати Танку-усіх-штурхалку та вести репетицію, щоб дати оргам можливість виконувати іншу роботу (якої на фесті завжди купа). До речі, свою погрозу прив’язати мене до крісла та не давати працювати хлопці не виконали, що, я впевнена, пішло їм та фесту лише на користь.
Під час шоу на мене чекало декілька відкриттів: по-перше, наша упирська команда може злагоджено працювати в будь-якому приміщенні та за будь-яких умов, по-друге, на чужому фесті вивільняється купа часу на обійми та мацянки за кулісами, по-третє, мене знає величезна купа народу, тому обійми та мацянки можуть тривати годинами.
Десь на сороковому колі навколо сцени я подумала, що це у мене якась нездорова карма - бігати за кулісами всіх фестів, на які я катаюсь. Але до кінця першого дня я трималась купи, скакала та допомагала Гвінові координувати дефіле. Після шоу я навіть була готова йти на нічну патю, та десь за півгодини паливо скінчилось і мене відтягли додому їстоньки та спатоньки.
Наступного дня ми неспішно попрацювали з голосуванням, розподілили призи та трошки пововтузились за кулісами. Я планувала лишитись на понеділок, але втома давалась взнаки, отже я вчинила відчайдушну спробу взяти квиток на вечірній поїзд, і, дякувати касту на удачу від штірліца, мені це вдалось.
В цілому усі, здається, задоволені поїздкою: і попрацювали, і відпочили, і потролили, як же без цього? Подумую про те, щоб накатати оргзвіт вконтакті еспешіаллі фор донецьк гайз, але поки що ліньки.
Трошки про погане: Мяка не приїхала. Т.Т Рут теж не приїхала. Т.Т Ви обидві - зрадницькі зрадниці, я ридаю та жадаю помсти!
Ще я не встигла потусувати із багатьма хорошими людьми, і, схоже, доведеться їхати до них спеціяльно з метою туси. Чекайте! ^^
За день-два до поїздки купа народу заболіла, дехто навіть намагався скіпанути та лишитись страждати вдома, але від мене так просто не відмазатись, тож поїхали усі.
Донецьк зустрічав нас вранішньою прохолодою, закритими "цілодобовими" фастфудами та ремонтом на вокзалі. Ми доволі вдало вселились в орендовану хатинку, відмили пил доріг та пішли волонтерити. На місці виявилось, що орги ще не повністю прокинулись, місцевих волонтерів майже нема, а учасники вже сидять під дверима та мріють про репетиції. Довелось вмикати Танку-усіх-штурхалку та вести репетицію, щоб дати оргам можливість виконувати іншу роботу (якої на фесті завжди купа). До речі, свою погрозу прив’язати мене до крісла та не давати працювати хлопці не виконали, що, я впевнена, пішло їм та фесту лише на користь.
Під час шоу на мене чекало декілька відкриттів: по-перше, наша упирська команда може злагоджено працювати в будь-якому приміщенні та за будь-яких умов, по-друге, на чужому фесті вивільняється купа часу на обійми та мацянки за кулісами, по-третє, мене знає величезна купа народу, тому обійми та мацянки можуть тривати годинами.
Десь на сороковому колі навколо сцени я подумала, що це у мене якась нездорова карма - бігати за кулісами всіх фестів, на які я катаюсь. Але до кінця першого дня я трималась купи, скакала та допомагала Гвінові координувати дефіле. Після шоу я навіть була готова йти на нічну патю, та десь за півгодини паливо скінчилось і мене відтягли додому їстоньки та спатоньки.
Наступного дня ми неспішно попрацювали з голосуванням, розподілили призи та трошки пововтузились за кулісами. Я планувала лишитись на понеділок, але втома давалась взнаки, отже я вчинила відчайдушну спробу взяти квиток на вечірній поїзд, і, дякувати касту на удачу від штірліца, мені це вдалось.
В цілому усі, здається, задоволені поїздкою: і попрацювали, і відпочили, і потролили, як же без цього? Подумую про те, щоб накатати оргзвіт вконтакті еспешіаллі фор донецьк гайз, але поки що ліньки.
Трошки про погане: Мяка не приїхала. Т.Т Рут теж не приїхала. Т.Т Ви обидві - зрадницькі зрадниці, я ридаю та жадаю помсти!
Ще я не встигла потусувати із багатьма хорошими людьми, і, схоже, доведеться їхати до них спеціяльно з метою туси. Чекайте! ^^