Waka, що залишається зі мною
Що я пам'ятаю? Гарний день (настрій був добрий), Львів, кав'ярня (не впевнена, але думається, що Дзига). Кава мені тоді сподобалася, бо мала незвичний смак. А до кави на тарілочку поклали цукерку у вафельній трубочці. Власне, я хочу написати про те, що було між цукеркою і трубочкою.
Зазвичай в подібних випадках вкладають різні побажання, дуже і не дуже мудрі висловлювання, цитати і все таке. Але того разу мені трапився вірш. Японський. Про любов.
І згадала я про нього тепер начебто випадково. Мені захотілося, щоб мій найкращий приятель намалював мені на нозі бамбук. Хною. Мені здавалося, що це буде не дуже складно і при цьому добре виглядатиме, до того ж була б така собі пам'ять на кілька тижнів. Він відмовився, бо боявся, що у нього не вийде, і виконав інший малюнок. А бамбук засів у моїй голові міцно і я не могла зрозуміти, чого це в мене виникла така одержимість ним (щиро кажучи, досі не впевнена, що розумію). Вчора намалювала його собі сама (наскільки вже вийшло - на собі не дуже зручно малюється).
Коли я закінчила, я згадала про той вірш. Він майже одразу склався у мене в пам'яті, сформувався, ніби це було ністільки очевидно, як гімн, як найпопулярніші дитячі лічилки або частушки, ніби перші слова. Майже автоматично. Здається, так буває у казках, у фільмах, у снах, але чи я колись стикалася з чимось таким у реальному житті?
Надруковані на щільній кальці літери ще тоді запали мені в душу і закарбувалися у пам'яті, хоча я не можу з впевненістю сказати, що саме відчувала багато літ тому, коли прочитала його вперше. Але папірець я зберегла і протягом багатьох років носила із собою. То в гаманці, то в чохлі телефона. Можливо, зараз він валяється в якійсь кишенці одного з моїх щоденників. Це було б логічно :)
Коли ж я не змогла його знайти, я вирішила з українського перекладу, що мені трапився, знайти оригінал. Ось як звучить те, що було написано на тому папірці:
Приховую кохання, як бамбук
Ховає в заростях свій ніжний пагін
Але ж занадто палко я люблю
Два переклади англійською доповнили мою впевненість і я ділюся з вами тим, що знайшла (так, вікіпедія, хоча до цього кільки годин все-таки довелося поколупатися у всіляких залежах гугла, картинках і словниках).
浅茅生の
小野の篠原
しのぶれど
あまりてなどか
人の恋しき
Asajiu no
ono no shinohara
shinoburedo
amarite nado ka
hito no koishiki
Though I scarcely show
my secret feelings
like those few reeds
sprouting unnoticed
in low bamboo,
they are too much
for me to hide.
Why do I love you so
Мене цей вірш бентежить. Я хочу дізнатися про нього більше, настільки багато, наскільки це взагалі можливо. Я хочу вивчити японську. Я хочу докопатися до суті. Я хочу побачити чітко й не затьмарено себе у цьому вірші і цей вірш у собі. Все-таки, у мене теж є кохання, яке я і приховую, і не приховую. Здається, я теж його інколи пробую позбутися, але воно виростає знову і знову: міцне і гнучке. Як бамбук?
Зазвичай в подібних випадках вкладають різні побажання, дуже і не дуже мудрі висловлювання, цитати і все таке. Але того разу мені трапився вірш. Японський. Про любов.
І згадала я про нього тепер начебто випадково. Мені захотілося, щоб мій найкращий приятель намалював мені на нозі бамбук. Хною. Мені здавалося, що це буде не дуже складно і при цьому добре виглядатиме, до того ж була б така собі пам'ять на кілька тижнів. Він відмовився, бо боявся, що у нього не вийде, і виконав інший малюнок. А бамбук засів у моїй голові міцно і я не могла зрозуміти, чого це в мене виникла така одержимість ним (щиро кажучи, досі не впевнена, що розумію). Вчора намалювала його собі сама (наскільки вже вийшло - на собі не дуже зручно малюється).
Коли я закінчила, я згадала про той вірш. Він майже одразу склався у мене в пам'яті, сформувався, ніби це було ністільки очевидно, як гімн, як найпопулярніші дитячі лічилки або частушки, ніби перші слова. Майже автоматично. Здається, так буває у казках, у фільмах, у снах, але чи я колись стикалася з чимось таким у реальному житті?
Надруковані на щільній кальці літери ще тоді запали мені в душу і закарбувалися у пам'яті, хоча я не можу з впевненістю сказати, що саме відчувала багато літ тому, коли прочитала його вперше. Але папірець я зберегла і протягом багатьох років носила із собою. То в гаманці, то в чохлі телефона. Можливо, зараз він валяється в якійсь кишенці одного з моїх щоденників. Це було б логічно :)
Коли ж я не змогла його знайти, я вирішила з українського перекладу, що мені трапився, знайти оригінал. Ось як звучить те, що було написано на тому папірці:
Приховую кохання, як бамбук
Ховає в заростях свій ніжний пагін
Але ж занадто палко я люблю
Два переклади англійською доповнили мою впевненість і я ділюся з вами тим, що знайшла (так, вікіпедія, хоча до цього кільки годин все-таки довелося поколупатися у всіляких залежах гугла, картинках і словниках).
浅茅生の
小野の篠原
しのぶれど
あまりてなどか
人の恋しき
Asajiu no
ono no shinohara
shinoburedo
amarite nado ka
hito no koishiki
Though I scarcely show
my secret feelings
like those few reeds
sprouting unnoticed
in low bamboo,
they are too much
for me to hide.
Why do I love you so
Мене цей вірш бентежить. Я хочу дізнатися про нього більше, настільки багато, наскільки це взагалі можливо. Я хочу вивчити японську. Я хочу докопатися до суті. Я хочу побачити чітко й не затьмарено себе у цьому вірші і цей вірш у собі. Все-таки, у мене теж є кохання, яке я і приховую, і не приховую. Здається, я теж його інколи пробую позбутися, але воно виростає знову і знову: міцне і гнучке. Як бамбук?