Корінь зла криється у подвійних стандартах, компромісах із совістю та спробах виправдати погані вчинки. У дитинстві ти керуєшся авторитетами, коли біле - це точно біле, а чорне - чорне. Коли дорослішаєш, починаються торги: ця людина, хоч і не дуже добра, зате вигідна, а ця, хоч і хороша, проте нудна.
За добрий вчинок чи корисні послуги можна закрити очі на темне минуле. Але за хвилину слабкості сьогодні ось цього добряка варто змішати з лайном. Найцікавіше починається тоді, коли досхочу набавившись експериментами зі змішування чорних та білих кольорів, мимоволі повертаєшся до прописних, дитячих істин, де лінія розмежування добра і зла пролягала чітко та не вимагала уточнень чи винятків. На цьому етапі відпадають непотрібні стосунки, зайві у твоєму житті люди та з'являється простір для свободи, творчості і чогось нового, свого, а не нав'язаного тобі корисливими компаньйонами. На якомусь етапі явища у житті знову діляться на чорні та білі. І вже на білому ти можеш розфарбувати власну веселку. Бо на чорному, як не малюй, не з'явиться нічого. Лише фарбу використаєш, та залишишся наодинці із розчаруванням.