.lj: Вгомонились?
Проблема нашої з вами дупкоболі (а це саме вона) не в дебільному жарті провінційного єврейчика, проблема в тому, що крах радянської імперії, як такої, не закінчився для більшості тубільного населення актом очищення, люстрації. На території РРФСР не було проведено жодної декомунізації, десовєтізації чи дебільшовизації.
Онуки і правнуки пейсатих революціонерів, героїчних комісарів та іншої картавої нечисті, з тих що був достатньо розумним щоб не продати за сто баксів свої комуналки, сталінки й минулі столові заможних міщан та втекти подалі в Ізраїль займатись проституцією (а на більше напівдикі за мірками європейських ашкеназів нащадки хазар були не варті), лишились у своїх новоспечених хоромах і доволі успішно інтегрувались у нову реальність.
Тому в новій реальності бути нащадком комісара стало не соромно. Не соромно було казати «мій дідусь чавив такий-то бунт», чи «моя бабця рахувала відібраний у селян хліб», чи «мій татко ґвалтував гуцулок і стріляв бандерівців».
Зрозуміло, що суспільство у якому нащадки першого покоління катів і далі сиділи у «реквізованих» кімнатах професорів Преображенських, дуже швидко припинило стидатися того, що «моя мати працювала у гастрономі, тому московська ковбаса у нас в холодильчку була» та того, що «мій батько працював в кадебе, ми хажували у бєрьозку».
А від цього, до туги за значком жовтеняти (я до-речі клятву жовтеняти давати відмовився, на відміну від…), піонерським галстуком чи депутатом-ленінюґентовцем вже не крок, а зроблений крок.
Далі ми маємо, те що маємо. Шмаркатих хохляцьких «антифа» у футболках з Че Геварою з червоними прапорами та лютий сум дітей понавезеної сюди у 50-х кацапні за безкоштовним бараком («Тоді квартири безкоштовно давали!»).
Причина цьому? Проста як двері: у 90-ті роки Росію не було окуповано США, її єврейську верхівку не було люстровано, а самих росіян не змусили соромитись своєї співучасті у совєтізмі.
Це якби німці зараз писали австріякам про спільне минуле, великі звитяги, Фау-2 та спільний Z4 Конрада Цузе, а потім створювали митний союз Германії, Східнопруссії та Палестини.
Як цьому зарадити? Дуже просто. Черговий крах Кремлівського Каганату наближається зі всією історичною неминучістю й у цей раз сеї помилки має бути не зроблено. Як німці вибачаються за гріхи своїх дідів, так у всіх країнах де лишився хоч один нащадок більшовика, мають щороку проходити уроки пам’яті жертв червоних комісарів. Україна, Росія, Казахстан, Литва, Латвія… навіть Ізраїль. Є хоч один російськомовний? Вивчай курва справи рук пращурів твоїх.
І це буде правильно.
::топ-блог::
.
http://none-smilodon.kiev.ua/: