Непал: трек (частина 9)
29.10
Кашляють та шморгають носами всі, через це наша лоджія більше схожа на шпиталь. Але дорога спускається нижче і нижче, тому йти легше.
Кінцева зупинка сьогодні - Форцзе(Phortse) висота 3800 м н.р.м.
Ця сторона ущелини мені сподобалась більше - вона не така полога
Вигляд дороги з протилежної сторони ущелини
Цікаво як непальці використовують будь яку горизонтальну поверхню для ведення господарства. Навіть невеличкі тераси цієї сторони ущелини обжиті.
Де-не-де дорога перетворюється на справжню траверсну стежку - неширока полоса рівної поверхні між крутим підйомом та прямовисним скидом вниз, туди, де невгамовно шумить гірська річка. Дуже мальовнича дорога
Звідти ми прийшли
Ущелина. По лівій стороні ми йшли до Гокіо, по правій повертаємось звідти.
Гора Хамцерку (Thamserku) там внизу селище Форцзе.
29.10 (не знаю чому, але в мене так було записано в щоденнику :))
Перше що відчувається з ранку - виспався, нарешті. На вулиці світить яскраве сонце, тепло.
Перші промені сонця освітлюють вершини гір
Але високо в небі видні пір'ясті хмари - ознака скорої зміни погоди.
Сьогодні у нас в планах перехід до відомого монастиря Тенгбоче (3860 м н.р.м.) через селище Пангбоче(3930 м н.р.м.).
Дорога до Пангбоче по гірському мальовнича. Вчора дорога лише місцями мала крути скиди, натомість сьогодні майже весь шлях такий - ліворуч стіна вгору, праворуч прямовисна стіна вниз, і вітер.
Ама Даблам постає в усій своїй красі.
По дорозі від Пангбоче до Тенгбоче переходимо на протилежну сторони ущелини . Під ногами скаженіє річка.
Дорога протилежною стороною ущелини набагато більш полога і ховається серед дерев.
Випадково побачили мускусного оленя - рідкісна тварина
Коли ми дійшли до монастиря в Тенгбоче, служба там вже закінчилась.
Але неочікувана удача - абсолютно випадково у цей самий час тут перебуває - Райнхольд Месснер - жива легенда альпінізму! Він тут знімав якийсь фільм.
Трохи пізніше сталося ще одне диво. Захід сонця. Перебуваючи у кімнаті із вікнами на схід я помітив якусь цікаву яскраву пляму на вершинах гір. Вискочивши з готелю, у якого вихід був на захід я в прямому сенсі трохи не впав від здивування. Це, а також незрозумілий вигук, що вирвався в мене від вигляду променів сонця, що заходило, викликали усмішки розуміння у кількох туристів іноземців. Через короткий час перед готелем була вже чималенька юрба і всі фоткали це чудо природи.
Небокрай палав!
Хто тепер повірить, що Реріх малював свої неймовірні картини не з натури?..
Кашляють та шморгають носами всі, через це наша лоджія більше схожа на шпиталь. Але дорога спускається нижче і нижче, тому йти легше.
Кінцева зупинка сьогодні - Форцзе(Phortse) висота 3800 м н.р.м.
Ця сторона ущелини мені сподобалась більше - вона не така полога
Вигляд дороги з протилежної сторони ущелини
Цікаво як непальці використовують будь яку горизонтальну поверхню для ведення господарства. Навіть невеличкі тераси цієї сторони ущелини обжиті.
Де-не-де дорога перетворюється на справжню траверсну стежку - неширока полоса рівної поверхні між крутим підйомом та прямовисним скидом вниз, туди, де невгамовно шумить гірська річка. Дуже мальовнича дорога
Звідти ми прийшли
Ущелина. По лівій стороні ми йшли до Гокіо, по правій повертаємось звідти.
Гора Хамцерку (Thamserku) там внизу селище Форцзе.
29.10 (не знаю чому, але в мене так було записано в щоденнику :))
Перше що відчувається з ранку - виспався, нарешті. На вулиці світить яскраве сонце, тепло.
Перші промені сонця освітлюють вершини гір
Але високо в небі видні пір'ясті хмари - ознака скорої зміни погоди.
Сьогодні у нас в планах перехід до відомого монастиря Тенгбоче (3860 м н.р.м.) через селище Пангбоче(3930 м н.р.м.).
Дорога до Пангбоче по гірському мальовнича. Вчора дорога лише місцями мала крути скиди, натомість сьогодні майже весь шлях такий - ліворуч стіна вгору, праворуч прямовисна стіна вниз, і вітер.
Ама Даблам постає в усій своїй красі.
По дорозі від Пангбоче до Тенгбоче переходимо на протилежну сторони ущелини . Під ногами скаженіє річка.
Дорога протилежною стороною ущелини набагато більш полога і ховається серед дерев.
Випадково побачили мускусного оленя - рідкісна тварина
Коли ми дійшли до монастиря в Тенгбоче, служба там вже закінчилась.
Але неочікувана удача - абсолютно випадково у цей самий час тут перебуває - Райнхольд Месснер - жива легенда альпінізму! Він тут знімав якийсь фільм.
Трохи пізніше сталося ще одне диво. Захід сонця. Перебуваючи у кімнаті із вікнами на схід я помітив якусь цікаву яскраву пляму на вершинах гір. Вискочивши з готелю, у якого вихід був на захід я в прямому сенсі трохи не впав від здивування. Це, а також незрозумілий вигук, що вирвався в мене від вигляду променів сонця, що заходило, викликали усмішки розуміння у кількох туристів іноземців. Через короткий час перед готелем була вже чималенька юрба і всі фоткали це чудо природи.
Небокрай палав!
Хто тепер повірить, що Реріх малював свої неймовірні картини не з натури?..