Miðgarðr

[odovbak]

Аркуш 51
Нас боронила

Зірка срібна,


Ліхтарем стояла над табором.

Аби нас підступно не полонила

Пітьма і жадоба,

Бо нам потрібно

На світанку рушати далі,

Туди, де поля хлібні,

І ріки повні форелі, а в сандалі

Прилипає золотий пісок.

З таким докладним описом

Повертались

Вигнанці в сьомім коліні

В рідний закуток!

І вела їх вже не пам’ять, а віра!

Кольчуга з маминих ниток…

Ми не зібрались на лови дикого звіра,

А хотілось зачерпнути та зробити ковток

Води з свого шолома.

А цар візьме ліру

Та співатиме псаломи:

Господи, не карай нас понад міру!

Не кажи, що на чужині ми вдома!

Дай нам ту частку,

З якої зростатимемо й по смерті!

І яку дощем поливатимемо

Часто-часто!

Нехай наскільки ми відверті

Ми будемо кохані!

Про це й записка в конверті -

В шпарині стіни храму…