напевно так і має бути, хтось має виконувати цю функцію :) я собі пригадала, в мене бабуся така була, завжди кликала рідних у гості, до нас щонеділі хтось приходив, а на свята завжди вся родина збиралася. а після її смерті перестали зустрічатися, є люди, яких я відтоді й не бачила...
Ну, ти мені бачишся такою порядною галицькою пані))) Причому саме пані, леді чи синьйорою - якщо себе я чомусь досі відчуваю як дівчинку, то тебе - отак :) Такою дуже впевненою в собі, але без зухвальства - що надзвичайно рідко трапляється в наших широтах! Сповненою поваги до себе й до інших. Врівноваженою, такою, що любить життя і насолоджується ним без зайвого поспіху й метушні. Типовим сангвініком (і тут я знаю, що неправа, бо ти казала, що ти холерик))) ). Коротше кажучи, багато в чому - такий приклад для наслідування :) І мені ніяк не вміщається в голові, що хтось може не дзвонити чи не приходити. Якщо я не дзвоню, то виключно зі страху зайвий раз потурбувати)))
І ще про позицію "і то через цих людей": одна моя родичка, уже похилого віку, ображена на весь світ через те, що їй не дзвонять... Завжди рахує, хто скільки разів їй подзвонив, прийшов, привітав... і сама не дзвонить першою. То так її шкода, просто страшенно, бо вона через те дійсно мучиться. Так що це, дійсно, тупиковий шлях, добре, що ти на нього не ступила :)
Любочко, в мене теж є така родичка, наочний приклад і то дуже сумний.
сеньйора ))))) ах, а як хотілося б виглядати легкою, юною і безтурботною сеньйориною! але я тобі дуже дякую за такі слова, насправді, це дуже важливо - читати щось таке про себе, це збагачує, направду :)
я теж більше люблю примайти гостей, ніж сама відвідувати. І теж більше сама дзвоню завжди своїм друзям і перша іду якось на контакт.Зараз, коли я вже заміжня. це вже не так гостро відчувається, але коли я була дівчиною завзди було дуже прикро....
Доречі, коли ми ще тут не товаришували я "залпом" перечитала ВЕСЬ твій журнал, і була так вражена ( приємно) відвертісттю та відкритісттю, адже навіть самі близькі до душі пости були відкриті для усіх.
Мене це тоді дуже здивувало, як людина ще може бути такою відвертою в Інтернеті та не боятися тої купи осуду, яка завжди з*являється. ( Принаймні я знаю багато людей, які читають між ЖЖ анонімно, а потоім обсуждають поміж собою.)
Все ж таки така відкритість надихаюча мені дуже подобається і я дуже рада, що в мене є такі, нажаль поки віртуальні друзі, почитати котрих для мене величезна радість!
Олю, дякую тобі за ці слова! мені не раз приходила думка ховати свої пости, але перемагає завжди переконання, що комусь мої ділення можуть допомогти, а кому вони не потрібні - і так не стане читати.
Comments 42
(The comment has been removed)
Reply
Reply
Reply
постараюсь об"явитися (спершу нашкрябати тобі) десь на тижні.
Reply
пробач, мене справді іноді заносить із жартами :)*
Reply
І я теж дуже люблю свою френдстрічку, це джерело справжнього натхнення для мене.
Reply
Reply
І ще про позицію "і то через цих людей": одна моя родичка, уже похилого віку, ображена на весь світ через те, що їй не дзвонять... Завжди рахує, хто скільки разів їй подзвонив, прийшов, привітав... і сама не дзвонить першою. То так її шкода, просто страшенно, бо вона через те дійсно мучиться. Так що це, дійсно, тупиковий шлях, добре, що ти на нього не ступила :)
Reply
сеньйора ))))) ах, а як хотілося б виглядати легкою, юною і безтурботною сеньйориною!
але я тобі дуже дякую за такі слова, насправді, це дуже важливо - читати щось таке про себе, це збагачує, направду :)
Reply
Reply
Reply
Доречі, коли ми ще тут не товаришували я "залпом" перечитала ВЕСЬ твій журнал, і була так вражена ( приємно) відвертісттю та відкритісттю, адже навіть самі близькі до душі пости були відкриті для усіх.
Мене це тоді дуже здивувало, як людина ще може бути такою відвертою в Інтернеті та не боятися тої купи осуду, яка завжди з*являється. ( Принаймні я знаю багато людей, які читають між ЖЖ анонімно, а потоім обсуждають поміж собою.)
Все ж таки така відкритість надихаюча мені дуже подобається і я дуже рада, що в мене є такі, нажаль поки віртуальні друзі, почитати котрих для мене величезна радість!
Щось я росписалася)
Reply
мені не раз приходила думка ховати свої пости, але перемагає завжди переконання, що комусь мої ділення можуть допомогти, а кому вони не потрібні - і так не стане читати.
Reply
Leave a comment