(Untitled)

[oles_maslak]

Що повинен робити КОЖЕН, хто поза міцем подій. Кожен член ПР, член родини суддів, міліціонерів, працівників інших репресивних органів - член родини вбивці та окупанта. Кожна чесна людина повинна оголосити, як МІНІМУМ - бойкот на рівні звичайного людського спілкування. Як масимум - на власний розсуд! Аж до публічного покаяння та відречення від

Comments

[irengloria]

Коли натрапляю на вимоги типу "відречення від родичів-злочинців", з прикрістю спостерігаю, наскільки ж сталінський менталітет пустив коріння в нашому суспільстві.

До речі, ти кілька років пропрацював у вузі, який готує кадри для репресивних органів. Не хочеш показати приклад і публічно покаятись, що ти вчив тих, хто сьогодні стріляє в людей? Звісно, я усвідомлюю абсурдність цієї вимоги, і особисто мені ніколи б не спало на думку вимагати за таке каяття, але твій підхід може вести саме до цього.

[oles_maslak]

Ну так - я вважаю ганьбою для себе те, що мав стосунок до того ВНЗ. І публічно каюся в тому, що не зміг донести їм те, що хотів донести. Мирославо - це війна. У Польщі, після введення військового стану, у 1981 більшість населення повелося саме так, як я кажу - і це є показник здорового суспільства.

[irengloria]

Варто враховувати, що воєнні настрої не в останню чергу нагнітають проросійські сили. В наших же інтересах якраз намагатись, наскільки можливо, утримуватись від "воєнної" риторики. Це передбачає й уникання огульних звинувачень. Наприклад, якби у тому вузі всі викладачі були такими як ти, я певна, силові структури не пішли б проти народу.

[oles_maslak]

Про війну вже говорять усі (останнє, що побачив у стрічці новин: https://www.facebook.com/lesyaorobets/posts/651743328194916?stream_ref=10). Стосовно ж "утримання воєнної риторики". Розповім одну історію з власного досвіду. Спілкувався якраз під час "податкового майдану" з одним представником тих самих "репресивних органів", що йому простистояли. Його слова досить чітко накладаються і на нинішню ситуацію. Правда в більш загостреній формі: "Так настоящие предприниматели на митиги не ходят. Они работают. А там стоит всякий сброд за деньги. Народу вообще пофиг или он за влсть." Ну а далі довга розповідь, як він покращив своє матеріальне становище на роботі (здебільшого "неофіційно"). Тобто ці "представники репресивних структур", на їхню точку зору, просто заробляють гроші, покращують добробут своїх сміей і т.п. І мають залізобетонну впевненість, що за це їм нічого не буде. І що суспільство їх якщо і не схвалює, то "всім пофіг". Якщо