дорогами кірово-градщини. і не тільки.
є така штучна область - кіровоградщина. бо, насправді - це відтяті частини історичних країв - черкащини, полтавщини, поділля тощо. названа на честь одного з більшовицьких вождів.
нині повернувся звідти. всяке бачив. але село ульяново-леніне... мізки скручуються серпантином. а чого не володимиро-іллічово-ульянове-леніне? ну, шоб вже всі клікухи перелічити.
але, лан з тими совєцкими креативщиками.
край, який найбільше постраждав від голодомору. і ульяново-леніне?
хоча... на житомирщині є село леніно. історична назва ставки. хороший, типово український топонім. в селі народився відомий в'язень брежнєвських таборів василь овсієнко. один з небагатьох, хто не скурвився, кого можна назвати моральним авторитетом нації. він не перший рік б'ється за повернення селу історичної назви. марно. скалічені люди - байдужі. в селі голодомор убив кожного третього. це дійсно скалічене покоління. воістину, геніальним був іося. він не просто убивав тіло. він створив покручів. бо вижили - найгірші, пристосуванці.
в києві є вулиця раїси окіпної - членкиня диверсантської групи нквс, яку очолював іван кудря. на його честь також названа вулиця. це вони мінували хрещатик, а потім німці лютували над мирними жителями. це вони мінували успенський собор, а потім совєцка пропаганда приписала це німцям. і нічого, вулиці досі носять їхні імена.
а ще в києві є вулиця матроса полупанова. це його матросня залила київ кров'ю під час першої окупації. три тисячі цивільних жертв. організатор червоного терору. ініціатор підриву києво-печерської лаври. на щастя - тоді не вдалося.
чи можна уявити, що на могилі своїх рідних людина ставить фото їхнього убивці? справно міняє, кладе квіти... хіба хворий... от це і робить наш народ.
нині на урановій шахті на кірово-градщині побачив візуалізацію народної шизофренії: гарно помальована червона зірка і поряд намальований синьо-жовтий прапор. врешті, над верховною радою - синьо-жовтий прапор і зірка в колі. хіба це не шизофренія? суспільна. як каже старий анекдот - ти або хрестик зніми, або труси одягни.
в дніпропетровську є монумент. я веселився як дитина, коли побачив напис: "победа коммунизма неизбежна". досі стоїть! і де??? в родовому гнізді української олігархії! це вже не шиза, а якийсь сюр...
комусь здасться, шо це все дрібнички. ні. бо ці дрібнички діагностують стан нашого суспільства - хворого, скаліченого, розгубленого. хворий раб ніколи не стане багатим. в процесі такого складного лікування - дрібниць нема. розвалюється все національне тіло.
і хірургія! і терапія! і народна медицина!
хірургія: відрізати без жалю усе совкове, усе, що тягне нас - на рівні символів, поведінки в побуті, сервісі, державному управлінні.
терапія: чужий досвід - його має бути багато, він має бути позитивним, він має загоювати і показувати - ми теж можемо. для цього потрібна відповідна еліта. поки такої нема.
народна медицина: повернення до свого - не до шароварів, боронь боже, до кращих поведінкових типів, культивування ліпших рис, які завжди підносили гордість за себе, які доводили - ми можемо. бажано, знайти таке зілля, яке буде як євро-2012. але частіше.
врешті, шкіра нашого народу досить груба - зарубцюється швидко, якшо будуть сприятливі "домашні" умови. інші народи за менш несприятливих умов - зникали. ми вижили. і це дає підстави для оптимізму. тільки, от коли це лікування виведе нас хоча б з коми, я вже не кажу - підніме з інвалідного візка? це десятиліття чи століття?
нині повернувся звідти. всяке бачив. але село ульяново-леніне... мізки скручуються серпантином. а чого не володимиро-іллічово-ульянове-леніне? ну, шоб вже всі клікухи перелічити.
але, лан з тими совєцкими креативщиками.
край, який найбільше постраждав від голодомору. і ульяново-леніне?
хоча... на житомирщині є село леніно. історична назва ставки. хороший, типово український топонім. в селі народився відомий в'язень брежнєвських таборів василь овсієнко. один з небагатьох, хто не скурвився, кого можна назвати моральним авторитетом нації. він не перший рік б'ється за повернення селу історичної назви. марно. скалічені люди - байдужі. в селі голодомор убив кожного третього. це дійсно скалічене покоління. воістину, геніальним був іося. він не просто убивав тіло. він створив покручів. бо вижили - найгірші, пристосуванці.
в києві є вулиця раїси окіпної - членкиня диверсантської групи нквс, яку очолював іван кудря. на його честь також названа вулиця. це вони мінували хрещатик, а потім німці лютували над мирними жителями. це вони мінували успенський собор, а потім совєцка пропаганда приписала це німцям. і нічого, вулиці досі носять їхні імена.
а ще в києві є вулиця матроса полупанова. це його матросня залила київ кров'ю під час першої окупації. три тисячі цивільних жертв. організатор червоного терору. ініціатор підриву києво-печерської лаври. на щастя - тоді не вдалося.
чи можна уявити, що на могилі своїх рідних людина ставить фото їхнього убивці? справно міняє, кладе квіти... хіба хворий... от це і робить наш народ.
нині на урановій шахті на кірово-градщині побачив візуалізацію народної шизофренії: гарно помальована червона зірка і поряд намальований синьо-жовтий прапор. врешті, над верховною радою - синьо-жовтий прапор і зірка в колі. хіба це не шизофренія? суспільна. як каже старий анекдот - ти або хрестик зніми, або труси одягни.
в дніпропетровську є монумент. я веселився як дитина, коли побачив напис: "победа коммунизма неизбежна". досі стоїть! і де??? в родовому гнізді української олігархії! це вже не шиза, а якийсь сюр...
комусь здасться, шо це все дрібнички. ні. бо ці дрібнички діагностують стан нашого суспільства - хворого, скаліченого, розгубленого. хворий раб ніколи не стане багатим. в процесі такого складного лікування - дрібниць нема. розвалюється все національне тіло.
і хірургія! і терапія! і народна медицина!
хірургія: відрізати без жалю усе совкове, усе, що тягне нас - на рівні символів, поведінки в побуті, сервісі, державному управлінні.
терапія: чужий досвід - його має бути багато, він має бути позитивним, він має загоювати і показувати - ми теж можемо. для цього потрібна відповідна еліта. поки такої нема.
народна медицина: повернення до свого - не до шароварів, боронь боже, до кращих поведінкових типів, культивування ліпших рис, які завжди підносили гордість за себе, які доводили - ми можемо. бажано, знайти таке зілля, яке буде як євро-2012. але частіше.
врешті, шкіра нашого народу досить груба - зарубцюється швидко, якшо будуть сприятливі "домашні" умови. інші народи за менш несприятливих умов - зникали. ми вижили. і це дає підстави для оптимізму. тільки, от коли це лікування виведе нас хоча б з коми, я вже не кажу - підніме з інвалідного візка? це десятиліття чи століття?