Чому я не сокiл, чому не летаю...
Click to viewДивлюсь я на небо та й думку гадаю,
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув i в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе - привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить.
У світі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,-
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?..
Смотрю я на небо, и мыслям внимаю:
Зачем я не сокол, зачем не летаю?
О, Боже, зачем ты мне крыльев не дал?
Я б землю покинул и в небе пропал!
За скалы, за тучи, лететь без сомненья,
Искать для печальной души утешенья,
Под ласковым солнцем хочу воспарить,
И горькую долю в заре утопить.
И сызмальства путь мой немыслимо трудный,
Я пасынок судеб, мальчишка приблудный,
Чужой я у света, чужой для людей,