зимове...
Сподіваюсь цей пост потішить Миколу. Хай це буде тобі подарунком на іменини.
Кілька місяців не писав. Але таке враження, що пів року. Скільки подійтакий час стиснений. Скільки всього відбулось за цей час. Напрвду багато речей. Писатиму в "хронічному" порядку - бо в хронологічному не вийде.
Ну це і моя поїздка до Кіровограду. І звичайно їждження кілька разів до Львова - зокрема на вечірку дворіччя порталу "ДивенСвіт" - де розвіртуалився і потваришував не лише по телефону а тепер і в реальному вимірі з Уляною.
У Львові зустрічався з неймовірими - Дзвінкою, Женею. Мабуть згадки цих імен достаньо аби зрозуміти, що подорож вдалася. Зазнайомився з "Батєвою" дівчиною - мила.
потім йшла повним ходом підготовка до трьох досить вагомих подій - молодіжного благодійного балу УГКЦ - де наш портал виступив інформаційними партнерами. Звичайно я обламався. Поламався? Взявся помагати їм. Шо з того вийшло сумно розказувати. Важко з "Обновою" співпрацювати. Не хочеться. Не відчувається командної гри. Але думаю все зміниться.
Забув чисто, перед балом була конференція для журналістів "Новомедіа", там я познайомився з кількома цікавими постатями - оператором Сашком і засновником "Новомедіа" Руланом Кухарчуком. З останнім познайомився поки формально, а з Сашком подружився. Сашко знімав потім благодійний бал УГКЦ на камеру.
Ще однією яскравою подією стала моя поїздка до Ізраїлю. В час перемир_я в листопаді. В той час коли Микола поїхав на передРіздвяні реколекції до Львова, щоб презентувати там свій прект - Християнський кіноклуб на подолі і щоб познайомитсь з Ульою звісно.
А познайомився Микола не лише з Улею, а й з отцем Максом. Вже мені всі вуха прожужів про отця Макса. Ото поки він там знайомився з дівчатами і хлопцями - я перелетів літаком до Тель-Авіву і подорожував через Вифлеєм, Єрусалим, Назарет, Хайфу, Тверію, Кану Галілейську, омивався у водах Йордану...
В тоту мою поїздку з нами була одна цікава людина - співачка Ірина Лончина (рекомендую подивитись), а також Світла і Надійка. Звісно неперевершений гід і просто чудова людина - Денис. Отець Мар'ян з Тернополя та с. Дарія - супроводжували групу разом зі мною.
Неймовірна порція позитиву ця поїдка. Директор купив собі машину. Я курив. Не сповідався пів року, але перед прощею пішов. І ніби перемінився.
Грати з нами на скрипці почав Макс, але вже пішов. Тепер з нами на скрипці грає Іванка. Сестра Лясі. Хіба не парадоксально? Обіцяла принести нам басиста. А це вже прогрес.
У Сашка буде друга дитина. Сашко наш гітарист. Ходив трохи ао гостях - це і в Тані Шпайхер і Оксани Блажевської і в Юлі Капшученко. Запрошують. Приємно. Дівчатка. Хлопці мене не запрошують. Хоча бачився з Перникозою.
Подією в останньому проміжку між постами також був приїзд в гості Ніка, з котрим півтора -два останні роки не бачились. Вже менше спілкуємось - а колись з ним вперше ходили на Піп Іван. Перші досвіди Карпат були саме з ним. А от тепер він зірвав і приїхав у Київ.
Також до Києва приїжджав інший мій однокласник - Іван Ціник. Ну і Іван Носенко з Харкова, вже не з дружиною, а зі своєю дівчиною, можливо мйбутньою дружиною.
Звісто важливе місце в мому житті займав Сашко. Сашко Семеніхін. Це неймовірний позитив. Сподіваюсь нам вдасться назбирати йому гроші на опрецію.
Не можу переоцінити ( не не перецінит чи перецінити) одним словом Лесі. Яка мене слухала, вислуховувала, не бекала коли я курив, за те що просто тихо була поруч. Тоді коли було складно. Коли я робив дурниці. Лесюня - сонечко. Мудре і хитре дівчисько. Дякую тобі, дитинко. Рінаше не міг подумати що ти відіграватимеш таку знакову роль у моєму житті. Спасибі за все. Особливо за те, що підтримувала Сашкаі знайшла для нього журналістів з газети "Факти".
Один певно найважливіший момент для мене яко творця ідеї було день народження "Солі". Сама приватна вечірка. І оновлений дизайн сайту. Укрнет здивував запропонувавши нам співпрацю. Тепер відвідуваність від 300 до 900 унікальних читачі у день. Думаю не погано.
На вечірці мав гарну новину. Мені повідомили що я буду батьком. Я не жартую. Це не ймовірно. Отакі справи. Готуюсь. Навіть таке буває. Я вже два тижні виношую цю радість. Бути хресним - це велика відповідальність. Я хреститиму Алінку. Дівчині 19. От вона прийшлп і каже: будеш моїм хресним татом? Хіба я мав вибір? Готуюсь після свят. Для чоловіка це важливий момент бути татом. Особливо духовним. Відчуваю велику відповідальність, розуміючи величезний кредит довіри, яку мені висловили, подарували. Це неймовірне відчуття.
Також є важливими, бо мене там люблять, молодіжні зустрічі римо-католицької молоді на Шепетівський. І неймовірний там отець Пьотер (поляк). Там Світланка, Христина. Але Андрюсі сподобалась якась третя. Я ж холостяк...
Прошу недавно Улю, кажу : помолсь в мому намірі, але кажи аби "Боже хай буде твоя воля". Уля рже і мені відпису є у жимейлі: нехай буде воля Твоя, а Галя моя.
Ото дівчата хитрі і язикаті. Але намір вгадала.
Мені спілкуюся з Дівчиною з гір, котра перед зимою повернулась до Дніпропетровська, з Оленкою з Франика теж менше. А ще з ким? з всіма.
На сайт витратив півтора штуки, але не жалкую. Гарно виглядає. Робив Людмилки чоловік - Павло. Гарно і якісно зробив.
Відчуваю, що дуже багато людей за мене молиться. Бо багато речей мені щастить останнім часом. І на роботі і в духовному і в стосунковому плані все покращується.
Єдине боюсь згордіти. На радощах. Так буває. Але поки Микола, Смірнова чи Капшученко можуть мене добряче заіронізувати словом, то думаю що не пропаду.
Зараз беру участь у вертепі. З ним поїду у прилуцьку колонію 12 числа, також готую вертеп від "Солі". До кого прийти?
На роботі весело. Починаю включатись у рбочий ритм. Бачу і з зарплутою все буде краще. Але головне шо Бог над головою і не перестає любити і прощати, підбоком теплі люди, є де жити, є робота. На що скаржитись?
Дякую, Господи.
Думаю де святкувати новий рік. Цікаво як якраще, коли нема з ким святкувати, чи коли не можеш вибрати з ким святкувати.
Ну і я прочитав книжку "Шлях". Всім рекомендую. В мене вкінці місяця як завше не було бабла. Але все налагодилось. Треба думати як на сайті заробляти, чи кому продати ;) (Юле Капшученко, я не казав такого).
Накатав такий довгий пост сепціально, щоб не дочитали до кнця. Бо знаю що мало хто дочитає.
Ну і звісно подією є зустріч з Білорусом. Трохи сумно, що йому важко. Але хай Господь дає йому мудрість поводитися правильно.
Не перевіряйте орфографії вона тут відсутня. Враження що навіть чверті не написав описуючи події між останніми постами. А скоро треба буде підбивати підсумки року. Викладати список книжок які прочитав. Звісно книжкового генія Миколу я не перевершу. Але хіба я пробував?
Кілька місяців не писав. Але таке враження, що пів року. Скільки подійтакий час стиснений. Скільки всього відбулось за цей час. Напрвду багато речей. Писатиму в "хронічному" порядку - бо в хронологічному не вийде.
Ну це і моя поїздка до Кіровограду. І звичайно їждження кілька разів до Львова - зокрема на вечірку дворіччя порталу "ДивенСвіт" - де розвіртуалився і потваришував не лише по телефону а тепер і в реальному вимірі з Уляною.
У Львові зустрічався з неймовірими - Дзвінкою, Женею. Мабуть згадки цих імен достаньо аби зрозуміти, що подорож вдалася. Зазнайомився з "Батєвою" дівчиною - мила.
потім йшла повним ходом підготовка до трьох досить вагомих подій - молодіжного благодійного балу УГКЦ - де наш портал виступив інформаційними партнерами. Звичайно я обламався. Поламався? Взявся помагати їм. Шо з того вийшло сумно розказувати. Важко з "Обновою" співпрацювати. Не хочеться. Не відчувається командної гри. Але думаю все зміниться.
Забув чисто, перед балом була конференція для журналістів "Новомедіа", там я познайомився з кількома цікавими постатями - оператором Сашком і засновником "Новомедіа" Руланом Кухарчуком. З останнім познайомився поки формально, а з Сашком подружився. Сашко знімав потім благодійний бал УГКЦ на камеру.
Ще однією яскравою подією стала моя поїздка до Ізраїлю. В час перемир_я в листопаді. В той час коли Микола поїхав на передРіздвяні реколекції до Львова, щоб презентувати там свій прект - Християнський кіноклуб на подолі і щоб познайомитсь з Ульою звісно.
А познайомився Микола не лише з Улею, а й з отцем Максом. Вже мені всі вуха прожужів про отця Макса. Ото поки він там знайомився з дівчатами і хлопцями - я перелетів літаком до Тель-Авіву і подорожував через Вифлеєм, Єрусалим, Назарет, Хайфу, Тверію, Кану Галілейську, омивався у водах Йордану...
В тоту мою поїздку з нами була одна цікава людина - співачка Ірина Лончина (рекомендую подивитись), а також Світла і Надійка. Звісно неперевершений гід і просто чудова людина - Денис. Отець Мар'ян з Тернополя та с. Дарія - супроводжували групу разом зі мною.
Неймовірна порція позитиву ця поїдка. Директор купив собі машину. Я курив. Не сповідався пів року, але перед прощею пішов. І ніби перемінився.
Грати з нами на скрипці почав Макс, але вже пішов. Тепер з нами на скрипці грає Іванка. Сестра Лясі. Хіба не парадоксально? Обіцяла принести нам басиста. А це вже прогрес.
У Сашка буде друга дитина. Сашко наш гітарист. Ходив трохи ао гостях - це і в Тані Шпайхер і Оксани Блажевської і в Юлі Капшученко. Запрошують. Приємно. Дівчатка. Хлопці мене не запрошують. Хоча бачився з Перникозою.
Подією в останньому проміжку між постами також був приїзд в гості Ніка, з котрим півтора -два останні роки не бачились. Вже менше спілкуємось - а колись з ним вперше ходили на Піп Іван. Перші досвіди Карпат були саме з ним. А от тепер він зірвав і приїхав у Київ.
Також до Києва приїжджав інший мій однокласник - Іван Ціник. Ну і Іван Носенко з Харкова, вже не з дружиною, а зі своєю дівчиною, можливо мйбутньою дружиною.
Звісто важливе місце в мому житті займав Сашко. Сашко Семеніхін. Це неймовірний позитив. Сподіваюсь нам вдасться назбирати йому гроші на опрецію.
Не можу переоцінити ( не не перецінит чи перецінити) одним словом Лесі. Яка мене слухала, вислуховувала, не бекала коли я курив, за те що просто тихо була поруч. Тоді коли було складно. Коли я робив дурниці. Лесюня - сонечко. Мудре і хитре дівчисько. Дякую тобі, дитинко. Рінаше не міг подумати що ти відіграватимеш таку знакову роль у моєму житті. Спасибі за все. Особливо за те, що підтримувала Сашкаі знайшла для нього журналістів з газети "Факти".
Один певно найважливіший момент для мене яко творця ідеї було день народження "Солі". Сама приватна вечірка. І оновлений дизайн сайту. Укрнет здивував запропонувавши нам співпрацю. Тепер відвідуваність від 300 до 900 унікальних читачі у день. Думаю не погано.
На вечірці мав гарну новину. Мені повідомили що я буду батьком. Я не жартую. Це не ймовірно. Отакі справи. Готуюсь. Навіть таке буває. Я вже два тижні виношую цю радість. Бути хресним - це велика відповідальність. Я хреститиму Алінку. Дівчині 19. От вона прийшлп і каже: будеш моїм хресним татом? Хіба я мав вибір? Готуюсь після свят. Для чоловіка це важливий момент бути татом. Особливо духовним. Відчуваю велику відповідальність, розуміючи величезний кредит довіри, яку мені висловили, подарували. Це неймовірне відчуття.
Також є важливими, бо мене там люблять, молодіжні зустрічі римо-католицької молоді на Шепетівський. І неймовірний там отець Пьотер (поляк). Там Світланка, Христина. Але Андрюсі сподобалась якась третя. Я ж холостяк...
Прошу недавно Улю, кажу : помолсь в мому намірі, але кажи аби "Боже хай буде твоя воля". Уля рже і мені відпису є у жимейлі: нехай буде воля Твоя, а Галя моя.
Ото дівчата хитрі і язикаті. Але намір вгадала.
Мені спілкуюся з Дівчиною з гір, котра перед зимою повернулась до Дніпропетровська, з Оленкою з Франика теж менше. А ще з ким? з всіма.
На сайт витратив півтора штуки, але не жалкую. Гарно виглядає. Робив Людмилки чоловік - Павло. Гарно і якісно зробив.
Відчуваю, що дуже багато людей за мене молиться. Бо багато речей мені щастить останнім часом. І на роботі і в духовному і в стосунковому плані все покращується.
Єдине боюсь згордіти. На радощах. Так буває. Але поки Микола, Смірнова чи Капшученко можуть мене добряче заіронізувати словом, то думаю що не пропаду.
Зараз беру участь у вертепі. З ним поїду у прилуцьку колонію 12 числа, також готую вертеп від "Солі". До кого прийти?
На роботі весело. Починаю включатись у рбочий ритм. Бачу і з зарплутою все буде краще. Але головне шо Бог над головою і не перестає любити і прощати, підбоком теплі люди, є де жити, є робота. На що скаржитись?
Дякую, Господи.
Думаю де святкувати новий рік. Цікаво як якраще, коли нема з ким святкувати, чи коли не можеш вибрати з ким святкувати.
Ну і я прочитав книжку "Шлях". Всім рекомендую. В мене вкінці місяця як завше не було бабла. Але все налагодилось. Треба думати як на сайті заробляти, чи кому продати ;) (Юле Капшученко, я не казав такого).
Накатав такий довгий пост сепціально, щоб не дочитали до кнця. Бо знаю що мало хто дочитає.
Ну і звісно подією є зустріч з Білорусом. Трохи сумно, що йому важко. Але хай Господь дає йому мудрість поводитися правильно.
Не перевіряйте орфографії вона тут відсутня. Враження що навіть чверті не написав описуючи події між останніми постами. А скоро треба буде підбивати підсумки року. Викладати список книжок які прочитав. Звісно книжкового генія Миколу я не перевершу. Але хіба я пробував?