Cьогодні вперше впав з велосипедом
коло дороги як їхав в уніерситет. Нічого не пошкодився, але чітко зрозумів тих велосипедистів які зі шлемом. Ніколи не знаєш яка ситуація може скластися на дорозі. Коли їздиш по місту на ровері - це дещо дисциплінує - постійно приймаєш рішення, деякі ціною в життя можуть бути. Думаю, перед тим як сісти за кермо автомобіля, треба як мініму спочатку найменше рік поїздити на велосипеді.
Велосипедист - це особливе бачення світу. Інше бачення міста. Це інше мислення. Це розуміння тонкощів певних речей. Велосипед - це інші можливості. Це швидкість. Гнучкість. Самостійність. Незалежність. Залежність (якщо відняли гальма, спустило колесо, злетів ланц та ін.)
Коли сідаю за кермо, то починаю розуміти особливість світобачення брата, світобачення Жені (великом Києвом- моє захоплення!). На жаль, українські міста часто не розраховані для велосипедистів. Мало де є велосипедні доріжки навіть тут -у Львові. В Європі, знаю, по-іншому.
Колись в мене буде власний велосипед. Гарний, з добрими гальмами, хорошою амортизацією. Але це буде колись.
Не завжди є можливо бути з ровером. В дощ щонайменше неохота їхати, більше - це недуже приємно , ну і це небезпечно.
Ровери крадуть. Ровери треба паркувати, а не завжди є де. Треба мати добрий ланц. Не загубити/загубити ключ від колодки.
Я ще нічого не знаю про велосипед - але, думаю, це геніальна вигадка. Велосипед - це філософія. Але про це згодом.