Ніч кулінарних шедеврів 2011
Сьогодні зловив себе на тому, що сам заснував і вже 3-й рік підтримую традицію вночі з 7го на 8 березня влаштовувати практикум із кулінарії. Приємно =)
Не думаю, що в цьому я оригінальний - полюбасу є ще чоловіки зі схожою із моєю долею які так от вночі чаклують на кухні =).
Ідея оформлювати привітання у вигляді якихось вкуснях з’явилась через те, що моїм любим жіночкам (все ж таки більше напевно це адресовано мамі ;)) не просто складно, а дуже складно знахожити подарунки. Вона нічого не хоче... бебебе от і вигадуй щось таке що зможе її порадувати. + завжди приїздить зненацька бабуся, в якої така сама проблема + завжди не вистачає грошей (бо бабуля приїздить одразу після того як всі гроші витрачені =))
Тому одного разу я просто задовбався займатись біганиною по подарункових магазинах і вирішив повбивати всіх зайців - наготую на роту солдат (щось це я загнув - на роту ситих солдат) і всі хто в гості заходять - всі один подарунок =) Угей! Все таки радію, що в інші дні мене до плити не допускають. Так це завєжи виглядає оригінально.
Ну короч писать про нецікаві і задушевні передісторії можна довго але від цього аж скучнінька якось (плюс 4.00 якраз після “діла” - спати хочеться). Тому перейду одразу до діла.
Вночі готувати круто тільки через один факт - ніхто не заважає і типу (!) непомітно - але виходячи з того, як я сильно грюкаю і що в мене постійно щось падає з дзвонорм на підлогу, навряд чи можна на ранок видавити міну шаленого здивування, побачивши черговий тортик який зовсім невідомо хто приготував. Але з кожним роком таки остання процедура ивходить майстерно - такі охи здивування мамині, ніби дійсно бабайка непалівно приніс цей торт. Типу “Ой, ну так і сюрприз!”. “Мелачь, а пріятна” - попишатись за сина =) Та і мені такі от здивулі приємні)
Все це напевно пішло від нашої сумісної із батьком спроби зробити фруктовий торт на 8 березня. Вийшло звичайно не ідеально (купка фруктів залитих солодкою сметаною - +100500) але ми сильно старались (особливо в засіранні кухні - от скажіть як можна фруктами і сметаною без особливих зайвих дій засрати кухню?) - якраз тоді я і почув перше святкове “Огогошеньки” на 8 березня від мами.
Цього року планети, як завжди в цю ніч не стали в мою користь. Хотів зробити сирний пиріг (дуже дуже густий), але щось праізашол жосткій збій в системі (Юрчег фатал ерор) і все стало щось дуже рідким... (0_о ну от як сир може бути рідким - імосібл блін, але в мене вийшло), тому трохи перекваліфікувався і зробив тортік. На друге хотів зіграти оригінальністю і зробив суші-ролли вегетаріанські - але як ивявилось, зробив їх майже для себе бо всі інші їх чомусь не захотіли.
Але головний пункт традиції - захезяна з ніг до голови кухня був виконаний по плану. І головне - в самому кінці почати все “тихенько” по проибирати, щоб жодна людина не почула. Коротше кажучи, якщо до цього часу хтось у під’їзді ще не викупив моєї пристуності на кухні вночі, то на цьому етапі про це дізнаються навіть найвіддаленіші сусіди =)
Але під кінець мені ще тиждень згадують, який їдрьоний я кулінар. Напевно, якщо виключити хоча б одну із стадій цієї традиції, то було б не цікаво взагалі. А так - насолоджуюсь вже котрий рік поспіль і всім раджу - радуйте своїх жінок не тільки 8го березня - заводьте традиції робити щось накшталт цього набагато частіше.
Адже люди нікуди не зможуть без символізму та традицій -це ж зачаровує! =)