Стіх пам'яті російського радіовєдущего, новості о котором розовимі соплямі заляпалі мою френдлєнту. Так же посвящяєтся крайнє інтєрєсной рєакції подавляющєй маси блоггєрів.
Я не знаю навіть, хто це,
Та мені безумно жаль,
Шо такую жизнь забрала
Кровожадна магістраль.
Бєдний радіовєдущій
Обгоняв грузовіка,
Може, виїхав на встрєчку
Шоп успєть навєрняка.
Їхав он к женє, дєтішкам,
А, могьот, єщьо кудой
Но поцілував маршрутку,
І загинув маладой.
Я не вєрю, шо він дурень,
Я не вєрю, шо він сам -
Не могла сама іздохнуть
СМІ й масс-медії краса.
Винуват зовсім нє Гєна,
Винувата фура та!
Гєнку вибілі на встрєчку
Як паслєднєва скота!
Мабуть то собака Путін
І кривавая гебня
Замочілі бідолагу,
УКВешок солов'я.
В їх закончівся полоній,
Та бензин у ніх ще є
Той бензін залілі в фуру,
Де водітєль з Ефесбе.
Але ж правда волю знайде,
Зрячий Бог і не свиня:
Гєнку точно оправдають
І посодють водія.
Пусть другой водій, з маршрутки
І ті баби, що він віз
Залишаються каліки -
Я не буду лить їм сліз.
Хоч шо мнє нє говорітє,
Хоч на бошці кол тєши -
Кромє Гєнкі з його "Гольфом"
Мнє нє жалко ні души.