Буття: Дерево Життя

[oskladana]

Чому Бог поставив херувима із мечем, щоб стерегти дорогу до Дерева Життя, адже раніше він їм не забороняв їсти з Дерева Життя? (Бут. 3:24). Може тому, що небезпечно жити вічно, пізнавши добро і зло (зївши з Дерева пізнання добра і зла)? А Дерево Життя дає вічне життя

Comments

[nail_belka]

Олеся, крутые вопросы!!!

[oskladana]

Мені було б цікаво почути твої

[xpywuk]

дуже цікаво читати ваші питання, бо мені вони ніколи б і в голову не прийшли

[oskladana]

я теж інакші ставила раніше питання... А тепер просто захотіла прочитати Біблію, намагаючись відкинути попередні знання і уявлення... Так, ніби читаю впереше.
Я трохи вивчала принципи герменевтики. Але це мені не заважає ставити іноді дитячі запитання.
Тобто, відповіді не є життєвонеобхідні, але мені було б цікаво почути твоє розуміння, якщо в тебе буде час і бажання.
А щодо отців Церкви, і справді - їхні тлумачення часто бувають протилежні. Я першоджерела не читала, лише чула, як іноді вони тлумачать той чи інший текст. Було б добре почитати і першоджерела, але, мабуть, не зараз, хай но дитя підросте.

[xpywuk]

я ж не в осуд це кажу, а... майже з заздрістю:)
я настільки давно і надійно привчила себе до гм... запитального аскетизму (?), що подібні питання не прийшли б мені в голову (як то кажуть, я стільки не вип’ю:)
ще років з 15 я поділяю всі питання на "відповідь, на які впливає на спасіння душі" і "відповідь, на які не впиливає на спасіння душі"... і вольовим зусиллям переборюю цікавість щодо перших, а щодо других - молитовне вопрошання і шукати-шукати-шукати... тож наразі "це вже звичка".
крім того, я ж "видресувана" (хорошу освіту важко ось так просто "забути") працювати з текстом... гм... текстологічно... і мене часом заносить. Біблія цінна для християн, як Откровення, а не як геніальна пам’ятка літератури. Але ж така "смачна" і самодостатня краса стародавнього тексту:) Спокуса:) доводиться це самій собі нагадувати це, зупиняти себе і казати: "Питай лише про те, що можеш виконати, не смикай Господа всує..."

[xpywuk]

справа в тому - це щодо отців Церкви - що було кілька богословських шкіл (це раз), і все давнє богослів’я пізньої античності глибоко ґрунтується на мові (грецькій, сірійській, латині). з іншого боку - саме отцям Церкви цього періоду (4-5 ст) ми завдячуємо: доктриною Трійці, каноном Нового Завіту, річним колом свят, літургіями... (це крім герменевтики:)
***
щодо протилежності - це Олександрійська школа (алегорично-символічна) і Антіохійська (історично-буквальна).
а потім пізніші вже богослови синтезували їхні принципи - і ми маємо (буквальний\історичний підхід, алегоричний, анагогічний, топологічний (без конспекту і не згадаю, яка між ними різниця) і повчально-гомілетичний).
Але якщо відповіді не є життєвонеобхідними, я все ж протистану спокусі простого балакання довкола тексту. Бо для мене це серйозно - це піти й заритися в тексти:) кайф великий, але й нагальніші справи.