і не кажіть мені що це не моя війна
нарешті наважилась, бо ж довго думала про те, що треба ж написати. попри те що все найважливіше обговорюється і висловлюється в фб. та й попри те, що на написання хоча б кілька речень обдуманого тексту немає зовсім сил.
та часом буває так, що хочеться кричати у всі шпарини.
оце Діма. він світлий. музику фантастичну пише і посмішка у нього така як промінчик сонця крізь хмари.
а це І. Малкович про книгу Діми, яка готується до друку.
"Творчість Дмитра Москальця - це чи не найсильніше моє читацьке враження останнього часу. Такої багатої, вишуканої і щедрої на поетичні каскади мови я не зустрічав у жодного сучасного молодого письменника. І то, мабуть, не лише молодого. Це світлий і справжній талант, який при дбайливвому плеканні має всі шанси на великі творчі злети. Внутрішнє світло Бруно Шульца, нестримна поетичність Богуміла Грабала, і невловимий чар італійського неореалізму та поетичного грузинського кіно - такий чудовий післясмак після прози Дмитра Москальця. Сподіваюся, що до Львівського Форуму видавців молодий письменник зможе завершити роботу над цією повістю..."
Та я не знаю чи Діма тішиться. І не знаю чи він зможе завершити роботу до форуму. бо Діма сидить. його звинувачують у масових заворушеннях.
_________________
це Артур. Артура я сфотографувала ще не знаючи, що ми з ним особисто познайомимось. це фото зі Славське-Рок 2007.
Він мені був таким прекрасним зовні, що видавалось не можна його не сфотографувати. А потім виявилось що його внутрішня краса вражатиме мене ще більше ніж зовнішня.
Тепер звісно він виглядає трошки інакше, бо після того як закінчив нашу рідну "Острозьку академію", він отримав диплом однієї з найкрутіших економічних закладів в Україні - Київську Школу Економіки і займається дослідженнями як науковий співробітник у одній із київських установ.
та попри те що живе він у Києві досить довгий час, я впевнена у тому що щоліта зустріну його. обов'язково. на якомусь музичному фестивалі. бо в серці у нього музика.
Артур теж сидить. вірніше він не просто сидить. перед тим як його засудити, його жорстоко побили і зламали ніс.
він лежить у лікарні зі струсом мозку. йому також два місяці ув'язнення. а далі знову суд
____________________________________
Це Юхим. Юхим - поет.
Юхим спочатку поет, а потім все інше... він коли з'явився в академії він вже був поет. і з гордо піднятою головою ходив повз ряди гигикаючих студентів. "дивіться-дивіться цеж цей поет".
Юхим гарно пише. Ну бо ж відомо - поет. Вже кілька збірок видав. Ірванець його хвалить.
Поет навіть щось таке просте у тому вірші так вміє висловити, що думаєш, ооо як! це скільки ж в тебе незвіданих поверхів і коридорів у твоєму внутрішньому світі? а, Юхиме?...
я таке у нього люблю.
"І кожне літо дешеве бухло без тебе,
авіарейси над нашим задушним парком,
старі кімнати, діряві прокурені пледи,
де вечорами я клею конверти і марки.
де вечорами я просто „клею” у ванній,
в твоїх затоках мої кораблі поснули,
маленькі риби ночують в мені, кохана,
їдять, як м’ясо, твоє і моє минуле."
Хоч у нього всякого різного є багато.
І як ви думаєте? правильно. Юхим теж сидить. коли суддя зачитувала справу присутні у залі не знали плакати їм чи сміятись. бо виявляється Юхим майстерно володіє усіма видами зброї. причому одночасно. а ви думали Юхим поет?
ніщо і ніхто не зміг зупинити брехливих суддів, свідків і гопників, які їх били перед тим як у відділок відправити. і попри віру у те що все буде добре, я знаю достеменно добре буде лише тоді, коли ту гідру брехні позбавлять голови. тільки так.
і не кажіть що це не ваша війна. вона стосується кожного. бо це лише випадковість, що пишу я про них. а не про когось іншого, хто проходив повз купки сволоти з наказом відловлювати інакомислячих. а вони то навіть і на грушевського не були.
Пост Скриптум: http://www.prisonersua.com/
Пост Скриптум 2:
та часом буває так, що хочеться кричати у всі шпарини.
оце Діма. він світлий. музику фантастичну пише і посмішка у нього така як промінчик сонця крізь хмари.
а це І. Малкович про книгу Діми, яка готується до друку.
"Творчість Дмитра Москальця - це чи не найсильніше моє читацьке враження останнього часу. Такої багатої, вишуканої і щедрої на поетичні каскади мови я не зустрічав у жодного сучасного молодого письменника. І то, мабуть, не лише молодого. Це світлий і справжній талант, який при дбайливвому плеканні має всі шанси на великі творчі злети. Внутрішнє світло Бруно Шульца, нестримна поетичність Богуміла Грабала, і невловимий чар італійського неореалізму та поетичного грузинського кіно - такий чудовий післясмак після прози Дмитра Москальця. Сподіваюся, що до Львівського Форуму видавців молодий письменник зможе завершити роботу над цією повістю..."
Та я не знаю чи Діма тішиться. І не знаю чи він зможе завершити роботу до форуму. бо Діма сидить. його звинувачують у масових заворушеннях.
_________________
це Артур. Артура я сфотографувала ще не знаючи, що ми з ним особисто познайомимось. це фото зі Славське-Рок 2007.
Він мені був таким прекрасним зовні, що видавалось не можна його не сфотографувати. А потім виявилось що його внутрішня краса вражатиме мене ще більше ніж зовнішня.
Тепер звісно він виглядає трошки інакше, бо після того як закінчив нашу рідну "Острозьку академію", він отримав диплом однієї з найкрутіших економічних закладів в Україні - Київську Школу Економіки і займається дослідженнями як науковий співробітник у одній із київських установ.
та попри те що живе він у Києві досить довгий час, я впевнена у тому що щоліта зустріну його. обов'язково. на якомусь музичному фестивалі. бо в серці у нього музика.
Артур теж сидить. вірніше він не просто сидить. перед тим як його засудити, його жорстоко побили і зламали ніс.
він лежить у лікарні зі струсом мозку. йому також два місяці ув'язнення. а далі знову суд
____________________________________
Це Юхим. Юхим - поет.
Юхим спочатку поет, а потім все інше... він коли з'явився в академії він вже був поет. і з гордо піднятою головою ходив повз ряди гигикаючих студентів. "дивіться-дивіться цеж цей поет".
Юхим гарно пише. Ну бо ж відомо - поет. Вже кілька збірок видав. Ірванець його хвалить.
Поет навіть щось таке просте у тому вірші так вміє висловити, що думаєш, ооо як! це скільки ж в тебе незвіданих поверхів і коридорів у твоєму внутрішньому світі? а, Юхиме?...
я таке у нього люблю.
"І кожне літо дешеве бухло без тебе,
авіарейси над нашим задушним парком,
старі кімнати, діряві прокурені пледи,
де вечорами я клею конверти і марки.
де вечорами я просто „клею” у ванній,
в твоїх затоках мої кораблі поснули,
маленькі риби ночують в мені, кохана,
їдять, як м’ясо, твоє і моє минуле."
Хоч у нього всякого різного є багато.
І як ви думаєте? правильно. Юхим теж сидить. коли суддя зачитувала справу присутні у залі не знали плакати їм чи сміятись. бо виявляється Юхим майстерно володіє усіма видами зброї. причому одночасно. а ви думали Юхим поет?
ніщо і ніхто не зміг зупинити брехливих суддів, свідків і гопників, які їх били перед тим як у відділок відправити. і попри віру у те що все буде добре, я знаю достеменно добре буде лише тоді, коли ту гідру брехні позбавлять голови. тільки так.
і не кажіть що це не ваша війна. вона стосується кожного. бо це лише випадковість, що пишу я про них. а не про когось іншого, хто проходив повз купки сволоти з наказом відловлювати інакомислячих. а вони то навіть і на грушевського не були.
Пост Скриптум: http://www.prisonersua.com/
Пост Скриптум 2:
Click to view