(Untitled)

[pani_grunia]

Взагалі вечір був якийсь - вечір терпіння. Я опинилася біля абсолютно морквяної жінки з жовтими руками й оранжевим обличчям. Вона вела активний внутрішній діалог з собою, зазначала пальцем у повітрі, що ось це треба запам’ятати, а це - слушно, а з цим вона все-таки не згодна, і я майже розуміла, про що вона так голосно думає

Comments

[candrika]

мене вже десь два чи три останні тижні в транспорті переслідують запахи перепою, перекуру, старості, бідності, а також фізични і психічних розладів, і я ніяк не можу зрозуміти - це весна, яка загострює всі зарахи, чи весна яка кличе на двір носіїв запахів, чи просто в мене раптово повернувся нюх після кількох місяців постуди, і я стала вловлювати носом те, що і раніше було присутнє, але мною не реєструвалося. і якщо це все-таки весна, то може мені її тоді краще не треба... їй-бо, гірше ніж львівська маршрутка в серпні...

хороших думок про дітей як в тебе в мене при тому не виникає :)

[pani_grunia]

Я з цим загостренням живу постійно, ще й переймаюся, чи я сама комусь не нестерпна через парфуми чи салат з цибулею, який я з'їла в обід.

До дітей, як і до кошенят, я завжди ставилася прохолодно. Але коли народилася донька, я ніби стала "чути голоси тварин" - почала більше розуміти потреби інших, терпіти чужий дитячий вереск і тд. Тепер думаю, що діти поруч з нами для того, щоб ми навчилися жити з ними, бо якщо ти не "возлюбиш" безневинну дитину, то як ти приймеш дорослого чи старого.

[candrika]

мене цієї зими скосила така простотуда, що я навіть чужого пса (казали що досить смердючого) на нюх не чула - от хоч якась користь, виявляється :)

про дітей - так, щось таке - мене мої власні вчителі ще десь декають на тому боці
хоча, я помічаю, що з віком теж якесь пом'якшення приходить, навіть без дітей

[shajtanenko]

"Інколи я зустрічаю їх на вулиці, вони говорять самі зі собою різними голосами"

[mazhorka_klusha]

> «Лучше бы ты на эти деньги сделала себе маникюр»

А я бриджуся робити манікюр у салонах, бо не знаю, як вони достримуються санітарних вимог. Тим пак не збираюся робити манікюр заради випадкового перехожого. То двє большиє разніци: не смердіти сміттям чи мати манікюр.

[irengloria]

> У мене є ванна кімната, це, напевно, найбільша принципова різниця між нами.

У суспільстві, де майже кожен має можливість помитись, бомжиха відрізняється від інших не просто відсутністю ванної. На відміну від вас, вона не переймається незручностями, які створює іншим.

Позавчора на тролейбусній зупинці сиділа трійка бомжів, причому сморід був такий, що всі пасажири стояли метрів за десять. За 20-30 метрів була стара зупинка, де на сидіннях теж спало пару бомжів, але ще залишалось вдосталь місця, щоб могли розміститись ще декілька. Якби бомжі тусувались тільки на старій зупинці, вони б не викликали негативних емоцій, але ж ні, їм треба загидити обидві.

[pani_grunia]

мені здається, що можна вимагати щось від алкоголіка - не пий і не будеш смердіти. але є такі життєві обставини, коли людина стає заручником. (я не кажу про тих чоловіків, для яких втрата роботи - це вже "обставина" і привід, щоб опуститися).

що я можу вимагати від циганчати, що народилося в закарпатському гетто? практично неможливо вирватися з його орбіти. я не відкидаю якийсь елемент фатуму, коли людина все життя мусить долати злидні, бачить лише насилля, лікарні, похорони, відсутність житла. от тобі 15 років, померли батьки, сусіди забрали хату - і все, життя відкидає тебе на нульовий рівень, постійну боротьбу. ну нехай вже смердить, я потерплю.

[irengloria]

Ніколи детально не цікавилась проблемою бездомних, але в соціологічних працях іноді натрапляла на їх типологію. Цікаво, що якраз жертви несприятливих обставин найчастіше звертаються до відповідних соціальних служб і найактивніше шукають вихід, і зрештою, для них бездомність є тимчасовим періодом. Але значно більше серед бездомних тих, для кого це прийнятний спосіб життя. Ті ж циганчата не всі стають бомжами. Тим більш, в Києві, де таки можна влаштуватись на роботу, нехай на непрестижну, але таку, яка дозволить не жебракувати. Якщо людина замість роботи обирає жебрацтво і бомжування, то повинна потерпати вона, а не оточуючі.