нещодавно я була у крамничці вінілових платівок, у нас така є, виявляється, і там була дівчина - наче з кіно - дівчина з вибіленим волоссям по плечі - в босоніжках на платформі і смугастими червоно-білими колготами продавала платівки і кумедно куйовдила своє волосся. я й не знала, що у нас є такі місця, але потім вийшла і подумала, що.. ну от насправді, через те, що ми знаємо про різних там героїв (кіношних, реальних), приблизно знаємо, як вони виглядали, як поводились - отже, створили модель поведінки (такої собі творчої неординарної особистості)і насправді, ніхто не може сказати напевно, що підсвідомо нікого не копіює. і мені через це якось прикро. це я про передбачуваність))
в хорошому фільмі важко вгадати події, персонажі складні, а у поганих-все навпаки, тому коли я зустрічаю отаке погане кіно в житті то думаю, що наспраді це не образ з фільмів проник в голову, а ці банальні персонажі проникли в кіно, мабуть для того щоб такі як вони могли самолюбуватись:) (закрутила я ага)) якщо ж торкнутись теми сюжету (в голову щойно прийшло), то інколи банальщина є дуже милою, але це все такі тонкі речі, які сприймаєш на відчуття: десь щось більше чи менше і все втрачає свій шарм, чи смак чи щоб там не було. От)
так-так. усі передбачувані. усі і всьо. навіть оце, шо тут зараз отаке написала... реально. але я вже наче потихеньку звикаюсь з цією думкою, тому вже не так сумно з ього приводу. до речі, мисля про героїв кіно вище - реально воно! в якомусь сенсі...
мені теж стільки всього хочеться і мріється, а ні часу ні засобів на багато чого з ьго немає. головне, шоб те бажання в тобі зріло і далі, бо в мене воно, наприклад, азраз перебилось дикою апатією до всього. тому гуд лак ;)
з апатією треба боротись бо можна перетворитись на вазонок:) стосовно передбачуваності то нічого тут не вдієш, правда інколи така штука є, імхо, дуже корисною для того, аби почувати себе на 2 кроки попереду, і деякі речі точно не застануть тебе раптово. Я от щойно подумала, що насправді інколи дуже навіть добра ця передбачуваність, думаю так формується свого роду довіра. Правда то інша передбачуваніть, з іншого виміру, а загалом, то це сумно, особливо коли примітивно
нееее, забагато 36 годин мені) ну хіба що якби субота та неділя тривали саме стільки, а то інколи бувають такі важкі будні, що сили нема чекати щоб нарешті день закінчився. Про експеремент чула) мені здається що така велика різниця в часі лише підкреслює його умовність
1.Ерік хароши- теж чтав, постійно згадую, про "поглаживанія" 2. якшо в теб не вистачає часу на себе, то для кого ти живеш? 3.про передбачуваність: іноді виникає бажання непередбачувано вЇбати якогось напряжного пацика якій і нє догадується об етом.
харош, але якісь такі дивні переживання як читаю, це коли ти тішишся з того, що нарешті щось до тебе дійшло, а з іншого боку це "щось" взагалі не позитивне. Десь так:)
в мене якраз вистарчає часу для себе) аж надто, все чим я себе загрузила роблю виключно для саморозвитку і досвіду. Боюсь що через це я ще більше самоізолююсь.
3. ггг) в моменти коли я хочу комусь врізати (таке теж буває) я уявляю як на цю чарівну людину падає рояль, ну і все в такому репертуарі. Помагає. Наразі))
Comments 10
ну от насправді, через те, що ми знаємо про різних там героїв (кіношних, реальних), приблизно знаємо, як вони виглядали, як поводились - отже, створили модель поведінки (такої собі творчої неординарної особистості)і насправді, ніхто не може сказати напевно, що підсвідомо нікого не копіює. і мені через це якось прикро. це я про передбачуваність))
Reply
якщо ж торкнутись теми сюжету (в голову щойно прийшло), то інколи банальщина є дуже милою, але це все такі тонкі речі, які сприймаєш на відчуття: десь щось більше чи менше і все втрачає свій шарм, чи смак чи щоб там не було. От)
Reply
мені теж стільки всього хочеться і мріється, а ні часу ні засобів на багато чого з ьго немає. головне, шоб те бажання в тобі зріло і далі, бо в мене воно, наприклад, азраз перебилось дикою апатією до всього. тому гуд лак ;)
Reply
стосовно передбачуваності то нічого тут не вдієш, правда інколи така штука є, імхо, дуже корисною для того, аби почувати себе на 2 кроки попереду, і деякі речі точно не застануть тебе раптово. Я от щойно подумала, що насправді інколи дуже навіть добра ця передбачуваність, думаю так формується свого роду довіра. Правда то інша передбачуваніть, з іншого виміру, а загалом, то це сумно, особливо коли примітивно
Reply
Reply
Reply
Reply
Про експеремент чула) мені здається що така велика різниця в часі лише підкреслює його умовність
Reply
2. якшо в теб не вистачає часу на себе, то для кого ти живеш?
3.про передбачуваність: іноді виникає бажання непередбачувано вЇбати якогось напряжного пацика якій і нє догадується об етом.
Reply
в мене якраз вистарчає часу для себе) аж надто, все чим я себе загрузила роблю виключно для саморозвитку і досвіду. Боюсь що через це я ще більше самоізолююсь.
3. ггг) в моменти коли я хочу комусь врізати (таке теж буває) я уявляю як на цю чарівну людину падає рояль, ну і все в такому репертуарі. Помагає. Наразі))
Reply
Leave a comment