В Хорватію на авто з 6-ти місячним малюком. Львів-Спліт, 2012
Отже, це детальний (так, тексту багато) опис поїздки та її особливостей, як загальних так і пов'язаних з малою дитиною. Планування, хронологія, поради, зауваження, роздуми. Також, я описуватиму певні речі з урахуванням вже набутого досвіду, така собі робота над помилками. Заради чого це? До поїздки я прочитав декілька схожих робіт, але не знайшов відповідей на певні запитання, що мене цікавили. Я не зазіхаюся на ідеальний звіт чи опис, та чим більше їх буде в Мережі - тим більше питань вони зможуть задовольнити.
Початкові дані:
- 14-ти денна автомобільна поїздка Львів - Подстрана, Хорватія - Львів
- Молода родина з 6-ти місячним сином
- Всі візи були в наявності, процес їх отримання не описуватиметься. Зауважу лише, що дитині потрібна окрема віза в маминому паспорті
Автомобіль і родичі
Рішення їхати саме автомобілем було першочерговим, адже подорож з 6-ти місячною дитиною потребує додаткової підстраховки. І багажу! :) Ми везли з собою дитячий візочок і купу клунків. В основному - речі для дитини та якась частина була: «А чому б не взяти? Місце є!». В разі ж чого, машина дозволяла, незважаючи ні на що та в будь-який момент доїхати до лікаря (бодай і в інше місто), чи в найгіршому випадку - повернутися додому. Ще плюсик - можливість оглянути цікаві туристичні об'єкти поблизу. Хоча, якщо чесно, «лінивий» відпочинок, типу валятись на пляжУ і нічого не робити безсовісно витісняє всі інші, вкрай важко мотивувати себе на поїздку за якихось 20км.. :)
Спеціально для молодих мамів і татів, заляканих своїми ж родичами: з дітьми такого віку подорожувати МОЖНА! Ми є живим тому прикладом :) Наші друзі з доцею-ровесницею (планували їхати 2-а машинами) відмовились від поїздки під тиском мами :( Звичайно, є певні особливості (а інколи і складнощі), я буду описувати нижче, але, в цілому, це цілком безпечно. При умові, що батьки розуміють очевидні речі (наприклад те, що виставляти дитину під відкрите післяобіднє сонце не слід) і попередження, на кшталт «Не варто сушити кота в мікрохвильовці» розраховані не на них... В будь-якому випадку, перед плануванням подорожі обов'язково проконсультуйтеся у свого дитячого лікаря. До речі, на місці ми бачили і сім'ї з 3-х місячними діточками. В цілому ж, дитина, ні в якому разі не ставить хреста на відпустці, як нас запевняли деякі «добрі» радники..
Куди б це нам поїхати?
Отже, на даному етапі ми розібралися з транспортом. Наразі, визначимося з місцем. Погляньмо на найближчих до Львова потенційних претендентів, здатних поборотися за перемогу
- Крим (1200км українськими дорогами). Чорне море
- Болгарія (1000-1200км, третина дороги - Україною). Чорне море.
- Хорватія (1100-1500км, в основному автобаном). Адріатичне море
- Боснія і Герцеговина (1500км, через Хорватію). Адріатичне море
Як бачимо, при цих, далеко не повних вхідних даних Крим вже поступається Болгарії по відстані. Ніяких ілюзій щодо «сервісу» (саме так, в лапках) в Криму у мене немає і Болгарія виходить у наступний тур. Взагалі, Крим в цей список попав лише по блату, як представник нашої неньки, ну і до кучі, так.. :) З наступним суперником - Хорватією все не так однозначно. Основною перевагою Болгарії відзначають її бюджетність, в той час як Хорватія видається цікавішою в туристичному плані. Це і Європа більше (як географічно так і ментально) і море там не Чорне - в такому ми ще не полоскались :) В Мережі є багато роздумів на тему Болгарія vs. Хорватія, що допоможуть визначитися чи не кожному. Боснія з Герцеговиною, кажуть, дешевше, але їхати туди довше.. Крім того, ціна залежить більше від умов та від ретельності пошуку, везіння..
Слід зазначити, Хорватія простягається вздовж моря на сотні кілометрів, і берег є доволі різноманітним.. Можна влаштуватися в затишку високих сосен, нависаючих ледве не над морем, чи сховатися від світу за високими горами, що виростають наче з води. Вздовж берега змінюються декілька рів'єр, кожна - зі своїми особливостями - обирати справді є з чого. Сімейно загугливши, кожен окремо, ми обрали Макарську рів'єру. Глибокого аналізу в цьому рішенні шукати не варто.. :)
Де будемо жити?
Шукали і бронювали житло місяці за три до самої поїздки через booking.com. Також, багато варіантів є на www.adriatic.hr. Цілились ми на добротні апартаменти (не хижу, але і не хороми) біля моря, бажано з терасою, кухонькою і інтернетом. Без сніданку і, звичайно, з приватною парковкою для авто.
Враховуючи вже здобутий досвід: я б трохи підкоректував свій запит.. Кухня вкрай важлива, як виявилось. По ресторанам не находишся, бо, по-перше, дорого (дорожче наших очікувань), по-друге, найближчий - від нас був за 800м і це зовсім не близько, по-третє, ходіння по ресторанам з дитиною теж виявилося складнішим наших очікувань. Кухня ж дозволяє за 20-30хв. приготувати повноцінну і нескладну трапезу.. Наявність інтернету є скоріше мінусом, адже в дуеті з підігрітими на сонечку лінощами, він не залишає жодних, і без того малих, шансів туристичному відпочинкові :)
Поради: дивіться фото, уважно читайте відгуки, опис, умови. Скажімо, парковка може бути платною, чи до сплати прийматимуть лише готівку. Шукати краще завчасно - на ціну це не вплине, але хороші місця розходяться в першу чергу. Зверніть увагу, на умови відміни замовлення, часто можна скасувати замовлення за тиждень без втрати грошей.
Житло, що ми замовили в пригороді Спліта - Подстрані коштувало нам 60Є за ніч на кінець серпня. Приватний пляж, лежаки з парасолями, 50-м до моря, тераса, в номері: кондиціонер, холодильник, подвійне велике ліжко, близько 20 квадратів площі, без кухні. На щастя, кухня все ж була - загальна, на території. Також, з неочікуваного були: загальний мангал (навіть комин), 2 тераси і пульт від автомобільної брами. Персонал балакав англійською, а для малого, ще до приїзду розклали мобільний манежик.
Ось такий краєвид відкривався з нашої тераси
Власне, наша тераса
Кам'янистий пляж
Тест-драйв манежика :)
На п'ятий день ми переїхали до інших апартаментів. Це був незапланований і змушений переїзд, з вини готелю. Однак, саме працівниця (не власник) обдзвонювала сусідські вілли, домовилась про оглядини, після яких ми туди і заселилися. Наша проблема не просто була вирішена, ми й ще й залишись в виграші, адже нові апартаменти були більші, мали додатково кухню, посуду, пралку, терасу з власним комином на ній. І все за ті ж 60Є. Власниця балакала лише хорватською. На booking.com не представлені.
На новому місці навіть краще. Наш будиночок
Є ще один спосіб - класика жанру - пошук житла на місці. Переваги: дешевше і можна торгуватись, є можливість одразу все оглянути вживу. Багато залежить від везіння і комунікабельності: можна зловити кота за... хвіст - зняти перлину за копійки. Образно. Якщо не пощастило і достойного житла знайти не вдалося, завжди можна переночувати абиде і на наступний день продовжити пошуки, хоч і в іншому місті, далі по берегу. Чи цілеспрямовано проїхати країну вздовж моря. Місця ж були завжди: то там, то сям, кожен раз проїжджаючи через Подстрану я бачив таблички, що запрошували до поселення та інформували про вільні місця. Така стратегія потребує невизначеного часу на пошук і передбачає певний ризик, займатись цим з дитиною, ще й після довгої дороги ми не хотіли.
Враховуючи вже здобутий досвід: цей спосіб не є таким ризикованим, як видавався спочатку. Житла - море! В основному, це 2-3 поверхові котеджі, вони називають їх віллами. Хорватська не дуже схожа на українську, замовити житло по телефону було б складно, але на місці ви в деталях бачите за що платите і допомагаючи собі англійською, польською, руками та цифрами на телефоні домовитись цілком реально.
Маршрут та дорога
Тут є два основних варіанта: долати усю відстань за раз або їхати з транзитною ночівлею. Очевидно, перший варіант бюджетніший, але і енергозатратніший. Я опишу усю дорогу по відрізкам, потім підіб'ю підсумки - так кожному буде легше визначитись, в залежності від своїх обставин.
- Львів-Чоп - 300км
- Чоп-Будапешт - 300км
- Будапешт-Загреб - 350км
- Загреб-Спліт - 400 км
В суммі - 1350 км..
1. Львів-Чоп - 300км.
До Стрия - добре, далі складно, середня швидкість буде вкрай низькою. Можна «впертись» в фуру і волочитися за нею, без можливості обгону - сліпі повороти, перевали, навіть при бажанні швидко їхати не вийде, лише місцями. Не раджу їхати затемна. Долається приблизно за 4 год.
Поради: краще не смикатись і їхати по правилам, виграш в 10-15 хвилин сумнівний, а палива згорить порядно. Більшого виграшу там добитися складно в силу специфіки дороги. Долийте палива під завязку перед самим кордоном. Вже проїхавши Ужгород і ставши на Чоп, ближче до останнього буде декілька заправок. Увага, 92 бензину нема, «Нічого вам тут економити» - вирішили, домовившись між собою, продавці палива.
2. Кордон
Готуйтеся. Морально і фізично. Ми втратили близько 2 години, кажуть, це нормально. Ми встали в кінець загальної черги, дружина пішки підійшла до митників і з усмішкою спитала «Чи є якісь переваги для машин з грудними дітлахами?» Нас запросили на додаткову смугу, без черги. На жаль, з мадярами цей фокус не пройшов і ми 2 години смажились на мості до угорської митниці.
На українському кордоні почуваєшся як і в будь-якій державній установі: табличок з описами немає, усно теж ніхто нічого не пояснює, крутиш головою, мнеш в руках паспорти і, як пацан, не знаєш, що робити далі.. Всі працюють мовчки і в якомусь хаотичному порядку (то самі підходять до авто, то вже сам скачеш через 5 ліній в віконечко). Принесли паспорти і мовчки віддають - що далі, бляха: їхати чи в інше віконечко?? Так і бігаєш та розпитуєш всіх. Я одразу декларував, що вперше на кордоні, то лиш тоді митники якось зверхньо вичавлювали з себе слово, чи навіть два(!). Тьху! В мадяр порядку більше, доки стоїш в черзі стає зрозуміло що і як по іншим авто. Послідовно два віконечка, по всій митниці не бігаєш.
Тут же, на мадярах можна купити «віньєтку» на угорські платні дороги. Найменша - на 10 днів, наступна на місяць. Брали останню, коштувала 22Є і це було вигідніше, ніж дві по десять. Можна розплатитись кредитною карткою, можна угорськими форинтами, які купуються тут же - за 50м. Нічого вішати на скло не потрібно, ваш номер вбивають в базу. Зберігайте чек.
Поради: Схоже, що проходження кордону з української сторони є хаотично-творчим процесом і алгоритмом описане бути не може, тому з порад хіба що: наберіться терпіння і спробуйте отримати задоволення...
3. Чоп-Будапешт - 300 км
Перших 100 км нас очікує звичайна регіональна дорога з обмеженнями 90\50, а далі починається автобан, де обмеження - 130 км\год. Дві смуги, відбійник. Встаємо і шпаримо 130-140 до самого Будапешту. Регулярно можна з'їхати на спеціально обладнані місця для відпочинку з вбиральнями чи заправки, слідкуйте за знаками. Середня швидкість височезна, без зупинок - 130-140 км\год!
Поради: Бажано мати з собою каву, така дорога сильно розслабляє. Будьте уважні! Зверніть увагу на ціни на паливо, переконвертуйте в гривні і потіштеся, що ви з повним баком :)
4. Будапешт
Це місто не має об'їзної, його слід перетнути через центр (UPD: об'їздна таки є, просто мій навігатор про неї не чув). Сильно допомагає GPS, без нього важко, дороговказів в місті не багато, а по тим що є - я б безнадійно заблукав. Ми змушені були вишукувати в центрі банкомат чи відділення і місце для парковки поруч (з цим якраз значно складніше), бо в транзитному готелі приймали до сплати лише готівку і ми боялись, що в тому селі і пошти немає, не те що банкомату (до речі, ми жорстоко помилялись). В центральній частині Пешту з парковкою - журбинка, нам пощастило вскочити в малюсіньку, на декілька машин і доки блимає аварійка зняти гроші.
Поради: Бажано перетинати місто не в години пік. Автомобільні полоси місцями занадто інтимно вузькі (навіть для львів'янина!) - будьте обережні.
5. Будапешт-Загреб - 350км
Знову ж таки, встаємо 130-140 і топимо. Ближче до Загребу постане питання заправки. На момент нашої подорожі, паливо в Хорватії було дешевшим - там ми й заправлялись. Взагалі, ми ні разу не заправились в Угорщині. Ознайомтесь з цінами на паливо в обох країнах перед поїздкою і заправляйтесь згідно отриманої інформації. Врахуйте, заправки не так часто, як вдома, але за кілометр-два до кожної - стоїть попереджувальний знак, на якому є інформація про відстань до наступної. Дуже зручно. Також, на даний момент Хорватія не в Шенгені (як виявилось..) і тому слід пройти митницю. Все відбувається не виходячи з авто. Потрібні паспорти та зелена карта, займає 5-10 хв. Для українців віза не потрібна. Віньєток теж нема, за дороги платиться «по факту».
Приблизно з населеного пункту Palinovec (260км з Будапешту) і до Sveta Helena (330км з Будапешту) чекатиме платна дорога. На в'їзді берете талончик, на виїзді платите. Такий принцип по всій країні. Цей відрізок в 70 км коштує 7Є. Маючи час і натхнення ці гроші можна зекономити ціною додаткового часу на маршрут регіональними дорогами. Увага, до сплати беруть лише(!) готівку: хорватські куни, форінти, євро. Можливості купити до цього місця куни я не помітив. Вигребли зі всіх кишень 4Є копійками і дали 1000 форинтів, що залишились з Угорщини..
Порада: Візьміть з собою дрібні євро, або зніміть еквівалент у форинтах в Угорщині. Перед поїздкою загугліть ціни на паливо.
6. Загреб-Спліт - 400 км
Залишивши Загреб в стороні, по об'їзній встаємо на Rijeka. Незадовго беремо талончик і в'їжджаємо на нову платну дорогу. Залишки євро вже віддали, кунами так і не розжилися, кредитну картку до сплати не приймають, а ми ВЖЕ на платній дорозі, з якої без розрахунку не з'їдеш. Як ви розумієте, в цьому місці ми помітно нервуємо і заїжджаємо на кожну заправку в пошуках банкомату. На наше щастя bankomat (це хорватською :)) знайшовся за заправці Petrol, в районі Donji Desinec (див. Гугломапу). Знявши 500 кун я остаточно заспокоївся і зосередився на дорозі. Це також автобан, все ті ж 130 км\год, але з перепадами висот, викрутасами, тунелями. Середня швидкість трохи нижча, ніж по Угорщині та все ще достатньо висока. Перед поворотом на Істрію встаємо на Split. Місця для відпочинку з вбиральнями позначаються знаками і трапляються регулярно. Дорога абсолютно не складна, але втомлює. Раджу частіше зупинятись і розминатись.
7. Майже на місці
Уже при виїзді з автобану нас чекає сплата за дорогу.. Навіть не знаю чи казати.. Плата за дороги в Хорватії не просто висока, вона космічна! І для європейців теж. Мабуть, усі терплять, бо раз в рік можна й заплатити... Готові? 25Є! Двадцять п'ять євро за менш ніж 400 км! Разово! Плюс 7. І помножити на два, ви ж назад поїдете?! І все цивільно, це не вважається грабунком чомусь.. Е-ех..
Порада: Візьміть якісь краплі, якщо ви сердечник - сплата за автобан не для слабких духом.
8. Висновки і трохи про планування
Шматок по Україні важкий в порівнянні з іншими, особливо відчувається, коли повертаєшся додому. В силу специфіки дороги - це 4 години, плюс-мінус 15хв. Нехай на кордон буде 1-4 години. «Європейська тисяча» гарно розраховується - 10-12 годин. Не варто планувати впритик, залишайте годинку-дві в запасі - в дорозі може статися всяке.. Отже, на всю подорож потрібно 14-20 годин, але пам'ятайте, що 14 - це якщо зірки встануть в ряд, Марс буде в фазі Юпітера чи, що більш фантастично, ви пройдете митницю за декілька хвилин. Одному водієві, без ночівлі здолати таку відстань вкрай важко, а ось двом - цілком по силам.
Швидкість 120-130 км\год є вкрай зручною. По-перше, це реально швидко, адже фактично мова йде про середню швидкість. На автобані нічого не заважає, цілком реально розігнатися і тримати таку швидкість годинами. По-друге, розхід палива при цьому є оптимальним. По-третє, зовсім не хотілося на власному досвіді дізнатися високі штрафи в цих ваших Європах чи ні :)
По дорозі туди ми ночували в районі о.Балатон (30Є за номер), бо на багато питань відповідей не мали, а ризикувати не хотіли. Викликав занепокоєння кордон, не знали що то за автобан і як по ньому їхатиметься.. Знали б - ночували далі від Будапешту. З іншого боку, дорога була розбита навпіл (по кілометражу) і легко долалась в два дні. Першого дня, ми приїхали в пункт призначення в районі 18 години, другого - в 17 годині вже ніжились під гарячим сонечком і каламутили теплі води Адріатики. Назад, вже знаючи дорогу, ми дійшли висновку, що кордон повинен проходитись БЕЗ сонця, тобто, прибути слід зраненька або ввечері.. Обрали вечір, відповідно, ночувати випадало вже Україні.. Так, це виглядало більш авантюрно (невідомо скільки часу відбере перетин), але відмучився на нуль в перший день (1050 км+кордон), а другий - якихось 4-и години і ще до обіду ми у Львові, повні сил і енергії. Нам поталанило, кордон (власне, обидва) ми пройшли хвилин за 15(!) і вже в 19 годині їхали Україною. Уся дорога зайняла 12 годин і відібрала фактично всі сили. До готелю в Ужгороді (320 грн. за номер) приїхали вкрай виснажені, до Львова їхати в такому стані однозначно було б не варто.
Поради: Плануйте транзитне житло завчасно, чи, хоча б визначтесь з населеним пунктом. Можливості зупинитися і переночувати «при дорозі» у вас не буде, треба з'їжджати з автобану в конкретне поселення і шукати ночівлю по місцю. Натомість, місця, де можна перекусити є при автобані.
І ще, їдучи в Європу ви «виграєте» 1 бонусну годину на часовому поясі, в той самий час, повертаючись у вас буде на годину «менше».
Дитина на борту
Оскільки, майже весь багажник безкомпромісно зайняв візочок, велика сумка з речима їхала пасажиром. Пристьогнута :) Сидіння було підсунуте максимально вперед - такому «пасажиру» місця не треба, а от додатковий простір для справжніх - не завадить. Зі сторони водія, на задньому дивані було закріплене дитяче кріселко. Власного у нас не було, а купувати ми не хотіли - то ж взяли його на прокат. Це ще й не дорого виявилося. Без реклами, все легко гуглиться. Також, ми придбали спеціальні екрани (на присосках) від сонця, що лаштуються на скло задніх дверок. Їх ефективність виявилась сумнівною в такому форматі, проста футболка на вішачку нічим не гірша, а то й краща. З іншою сторони, вони присмоктувалися до заднього скла, коли сонце нависало позаду. Який не який - захист. Бачили, що в деяких авто футболка була затиснена заднім склом, таким чином, звисаючи на ньому. На швидкості нам такий перфоманс охайно зробити не вдалося, а зупиняючись було не до цього. До речі, про зупинки.. Ми дотримувалися простого та перевіреного правила: малий заснув - їдемо без зупинок. Ніяких пісяти - терпіти і якомога скорше їхати! Цим часом слід користатися і старатися ще й максимально відпочити :) Інший час, коли малий не спить є абсолютно непередбачуваним.. Це щастя, якщо він вивчає краєвиди за вікном, слюнявить гризунця чи намагається співати на малюковій мові. Гірше, коли він вередує та кричить. Чи впадає в істерику. Бувало, підгодовували прямо на ходу, не зупиняючись, хоча це заборонено. Співали самі, робили магнітолу гучніше, кривлялися, задобрювали іграшками - будь-які методи добрі, щоб заспокоїти чи зацікавити дитину. Якщо нічого не спрацьовувало - зупинялися, носили на руках. А взагалі, при першій ліпшій нагоді старалися його приспати. Не завжди гладко, та, в цілому, дружині вдавалося. Це складно і виснажливо, та ми думали буде гірше. Якби не приїзд в районі 4-6 години - от тоді було б по-справжньому складно, адже чим далі - тим більше малий вередував. Вже ввечері, в номері, на ліжку він повзав багато та натхненно, добирав, так би мовити, за весь день.
"В Хорватію? На авто? Зі Львова? Сідайте!"
Ну пусті-і-іть за кермо-о-ооо!
Поради: Краще виїжджати з самого ранечку - малий буде досипати в кріселку, крім того, сонце в такий час зовсім не пекуче. Повертаючись назад, ми виїхали о 6 ранку, так от малий не на жарт розійшовся лише при під'їзді до українського(!) кордону. До цього поводив себе прекрасно. Повезло? Може.. Як перенесли його з ліжка до авто , то він так і спав до години 11. Потім недовго дурів, їв і засинав. Ще й дощ переслідував нас ледь не до Угорщини, а далі було хмарно, не спекотно. З сонечком за бортом малому подобалося значно менше. Без працюючого кондиціонера їхати не варто - зваритеся.
Їжа, як основа буття
Ціни на продукти в супермаркетах, на око, трохи вищі, але не сильно відрізняються від українських. М'ясо дороге. Апартаменти з кухнею дозволяють відпочити цілком бюджетно. Ресторани - дорого, це курорт. Ми були в декількох і ціни суттєво не відрізнялись.. Повноцінно повечеряти на 2х вартує десь від 150 до 300 кун, в залежності від замовлення. Кажуть, варто налягати на рибу, бо, в силу особливостей території, м'ясо сильно не порозводиш, а от рибці з умовами повезло. Шкода, що я не люблю рибу..
Біля нас були два дрібних магазини: один за 450 м і другий за 800 м. Йти вздовж дороги, по якій постійно їздять автомобілі. Ще й спека. Не находишся часто, асортимент не багатий. Альтернативно, можна поїхати машиною в торговий комплекс Кунзум під Сплітом (5 км). Ціни нижчі, приймають карточку, можна скупити побільше і загрузити все в багажник.
Найсвіжіші фрукти продають на ринку у Спліті, в самісінькому центрі. За готівку і лише зранку, до 12. Там же є і рибний ринок.
В усіх магазинах є дитяче харчування, таке саме, як і в Україні, ціни навіть трохи нижче. Думаю не варто тягнути 1-2 тижневій запас з собою. Підгузків це також стосується.
Хлопчик та море
На пляж ми ходили з люлькою, залишаючи шассі від возика вдома. Лаштували її в тіні сонячної парасолі, малий, одягнутий в літню панамку, лазив всередині і все намагався вивалитись назовні. Трохи носили під сонечком (лише зранку), в результаті він навіть ледь-ледь засмаг. В цілому ж, спілкування з сонечком було сильно обмежено. По-перше, шкіра ще не надто готова до такого, по-друге, він у нас в маму - білий як молоко - таких сонечко підсмажує на раз.
За декілька днів, дружина опанувала древню хорватську техніку присипання дитини на пляжУ :) Доки я плавав, а потім засмагав на сонечку, вона, як правило, вкладала малого спати і ми могли подуріти у воді вдвох. Малий спав у люльці, яку ми ставили на шезлонг, тож з води було добре видно хитається вона чи ні. Тривало це щастя не більше години, але як же це багато! :) Далі, до обіду, хтось з батьків постійно знаходився з дитиною.
Море малому не сподобалося. Хоч ми і планували вдягати надувне коло і давати можливість поплавати, та температура води внесла свої корективи. Для дитини захолодно, як ми вирішили. Малий лише підтвердив наші висновки, піднявши крику, після спроби помочити йому ніжки. Іншого дня ми спробували ще раз - знову невдало - то й лишилися тої ідеї зовсім.
Тато, мама, син :)
Таки приспали, бігом в воду!
"Дивись, синку - це море" :)
Інше
Щоб не втрачати декілька разів на курсі, обмінюючи гривні-євро-куни, краще їхати з кредитною карткою. З певними винятками, її приймають усюди. Зручнішою буде картка і якщо вам спокійніше з готівкою в кишені - банкоматів, по моїм враженням зустрічалось більше, ніж обмінників. Знову ж таки, в обмінниках курс може бути (а скоріш за все - буде) не вигідним. На всіх заправках картку до сплати приймали.
Курс гривні до куни був приблизно 1,36. Множили на півтора, так простіше. 2 куни = 3 грн.
Пляжі на Макарській рів'єрі кам'янисті і ходити босим дещо некомфортно. Ми брали з собою в'єтнамки. Звичайно ж, на місці цього добра теж достатньо.
Варто попіклуватися про спеціальний дитячий крем від засмаги, він продається в аптеках, є для різного віку.
Сервіс і враження
Тверда 5! Правда. Ми вперше були в Хорватії, але по Європі подорожували\жили достатньо і маємо з чим порівняти. Власники і персонал були вкрай ввічливими та привітними, будь-які проблеми та побажання вирішувалися. Реально, туди хочеться приїхати ще. Конкретно в ті місця, де ми зупинялися і до цих людей. Хороша робота. Оточуючі люди, сусіди чи просто незнайомці - дружні та привітні, вони на відпочинку і поводять себе відповідно. Поздороватись, посміхнутися, інколи погомоніти і мило посюсюкатись з малим - це було притаманно чи не кожному, кого зустрічали. Спілкуються легко і не вимушено, не заморочуються зовсім, дружина балакала з сусідкою німкенею українською, з рідкими домішками англійської, та відповідала їй німецько-хорватьскою і вони якось розумілися. Чи, принаймні, вірили в це :) П'яноти, хамства не бачили і не зустрічали, правда, в самі «злачні» місця ми не ходили.. Пахлави та риби по пляжу не носять, мавпи не чіпляються і знімкуватись з ними не просять. Ба більше, часто до 11 години ми були на пляжі одні і в радіусі 50м були лише чайки.
Наші враження від Хорватії, Подстрани, сервісу та відпустки в цілому є абсолютно позитивними і ми однозначно сюди повернемося.
Спліт - друге місто Хорватії. Рекомендується до візиту
Краєвид з гори...
... і з нашого пляжу
Всім дякую!
Початкові дані:
- 14-ти денна автомобільна поїздка Львів - Подстрана, Хорватія - Львів
- Молода родина з 6-ти місячним сином
- Всі візи були в наявності, процес їх отримання не описуватиметься. Зауважу лише, що дитині потрібна окрема віза в маминому паспорті
Автомобіль і родичі
Рішення їхати саме автомобілем було першочерговим, адже подорож з 6-ти місячною дитиною потребує додаткової підстраховки. І багажу! :) Ми везли з собою дитячий візочок і купу клунків. В основному - речі для дитини та якась частина була: «А чому б не взяти? Місце є!». В разі ж чого, машина дозволяла, незважаючи ні на що та в будь-який момент доїхати до лікаря (бодай і в інше місто), чи в найгіршому випадку - повернутися додому. Ще плюсик - можливість оглянути цікаві туристичні об'єкти поблизу. Хоча, якщо чесно, «лінивий» відпочинок, типу валятись на пляжУ і нічого не робити безсовісно витісняє всі інші, вкрай важко мотивувати себе на поїздку за якихось 20км.. :)
Спеціально для молодих мамів і татів, заляканих своїми ж родичами: з дітьми такого віку подорожувати МОЖНА! Ми є живим тому прикладом :) Наші друзі з доцею-ровесницею (планували їхати 2-а машинами) відмовились від поїздки під тиском мами :( Звичайно, є певні особливості (а інколи і складнощі), я буду описувати нижче, але, в цілому, це цілком безпечно. При умові, що батьки розуміють очевидні речі (наприклад те, що виставляти дитину під відкрите післяобіднє сонце не слід) і попередження, на кшталт «Не варто сушити кота в мікрохвильовці» розраховані не на них... В будь-якому випадку, перед плануванням подорожі обов'язково проконсультуйтеся у свого дитячого лікаря. До речі, на місці ми бачили і сім'ї з 3-х місячними діточками. В цілому ж, дитина, ні в якому разі не ставить хреста на відпустці, як нас запевняли деякі «добрі» радники..
Куди б це нам поїхати?
Отже, на даному етапі ми розібралися з транспортом. Наразі, визначимося з місцем. Погляньмо на найближчих до Львова потенційних претендентів, здатних поборотися за перемогу
- Крим (1200км українськими дорогами). Чорне море
- Болгарія (1000-1200км, третина дороги - Україною). Чорне море.
- Хорватія (1100-1500км, в основному автобаном). Адріатичне море
- Боснія і Герцеговина (1500км, через Хорватію). Адріатичне море
Як бачимо, при цих, далеко не повних вхідних даних Крим вже поступається Болгарії по відстані. Ніяких ілюзій щодо «сервісу» (саме так, в лапках) в Криму у мене немає і Болгарія виходить у наступний тур. Взагалі, Крим в цей список попав лише по блату, як представник нашої неньки, ну і до кучі, так.. :) З наступним суперником - Хорватією все не так однозначно. Основною перевагою Болгарії відзначають її бюджетність, в той час як Хорватія видається цікавішою в туристичному плані. Це і Європа більше (як географічно так і ментально) і море там не Чорне - в такому ми ще не полоскались :) В Мережі є багато роздумів на тему Болгарія vs. Хорватія, що допоможуть визначитися чи не кожному. Боснія з Герцеговиною, кажуть, дешевше, але їхати туди довше.. Крім того, ціна залежить більше від умов та від ретельності пошуку, везіння..
Слід зазначити, Хорватія простягається вздовж моря на сотні кілометрів, і берег є доволі різноманітним.. Можна влаштуватися в затишку високих сосен, нависаючих ледве не над морем, чи сховатися від світу за високими горами, що виростають наче з води. Вздовж берега змінюються декілька рів'єр, кожна - зі своїми особливостями - обирати справді є з чого. Сімейно загугливши, кожен окремо, ми обрали Макарську рів'єру. Глибокого аналізу в цьому рішенні шукати не варто.. :)
Де будемо жити?
Шукали і бронювали житло місяці за три до самої поїздки через booking.com. Також, багато варіантів є на www.adriatic.hr. Цілились ми на добротні апартаменти (не хижу, але і не хороми) біля моря, бажано з терасою, кухонькою і інтернетом. Без сніданку і, звичайно, з приватною парковкою для авто.
Враховуючи вже здобутий досвід: я б трохи підкоректував свій запит.. Кухня вкрай важлива, як виявилось. По ресторанам не находишся, бо, по-перше, дорого (дорожче наших очікувань), по-друге, найближчий - від нас був за 800м і це зовсім не близько, по-третє, ходіння по ресторанам з дитиною теж виявилося складнішим наших очікувань. Кухня ж дозволяє за 20-30хв. приготувати повноцінну і нескладну трапезу.. Наявність інтернету є скоріше мінусом, адже в дуеті з підігрітими на сонечку лінощами, він не залишає жодних, і без того малих, шансів туристичному відпочинкові :)
Поради: дивіться фото, уважно читайте відгуки, опис, умови. Скажімо, парковка може бути платною, чи до сплати прийматимуть лише готівку. Шукати краще завчасно - на ціну це не вплине, але хороші місця розходяться в першу чергу. Зверніть увагу, на умови відміни замовлення, часто можна скасувати замовлення за тиждень без втрати грошей.
Житло, що ми замовили в пригороді Спліта - Подстрані коштувало нам 60Є за ніч на кінець серпня. Приватний пляж, лежаки з парасолями, 50-м до моря, тераса, в номері: кондиціонер, холодильник, подвійне велике ліжко, близько 20 квадратів площі, без кухні. На щастя, кухня все ж була - загальна, на території. Також, з неочікуваного були: загальний мангал (навіть комин), 2 тераси і пульт від автомобільної брами. Персонал балакав англійською, а для малого, ще до приїзду розклали мобільний манежик.
Ось такий краєвид відкривався з нашої тераси
Власне, наша тераса
Кам'янистий пляж
Тест-драйв манежика :)
На п'ятий день ми переїхали до інших апартаментів. Це був незапланований і змушений переїзд, з вини готелю. Однак, саме працівниця (не власник) обдзвонювала сусідські вілли, домовилась про оглядини, після яких ми туди і заселилися. Наша проблема не просто була вирішена, ми й ще й залишись в виграші, адже нові апартаменти були більші, мали додатково кухню, посуду, пралку, терасу з власним комином на ній. І все за ті ж 60Є. Власниця балакала лише хорватською. На booking.com не представлені.
На новому місці навіть краще. Наш будиночок
Є ще один спосіб - класика жанру - пошук житла на місці. Переваги: дешевше і можна торгуватись, є можливість одразу все оглянути вживу. Багато залежить від везіння і комунікабельності: можна зловити кота за... хвіст - зняти перлину за копійки. Образно. Якщо не пощастило і достойного житла знайти не вдалося, завжди можна переночувати абиде і на наступний день продовжити пошуки, хоч і в іншому місті, далі по берегу. Чи цілеспрямовано проїхати країну вздовж моря. Місця ж були завжди: то там, то сям, кожен раз проїжджаючи через Подстрану я бачив таблички, що запрошували до поселення та інформували про вільні місця. Така стратегія потребує невизначеного часу на пошук і передбачає певний ризик, займатись цим з дитиною, ще й після довгої дороги ми не хотіли.
Враховуючи вже здобутий досвід: цей спосіб не є таким ризикованим, як видавався спочатку. Житла - море! В основному, це 2-3 поверхові котеджі, вони називають їх віллами. Хорватська не дуже схожа на українську, замовити житло по телефону було б складно, але на місці ви в деталях бачите за що платите і допомагаючи собі англійською, польською, руками та цифрами на телефоні домовитись цілком реально.
Маршрут та дорога
Тут є два основних варіанта: долати усю відстань за раз або їхати з транзитною ночівлею. Очевидно, перший варіант бюджетніший, але і енергозатратніший. Я опишу усю дорогу по відрізкам, потім підіб'ю підсумки - так кожному буде легше визначитись, в залежності від своїх обставин.
- Львів-Чоп - 300км
- Чоп-Будапешт - 300км
- Будапешт-Загреб - 350км
- Загреб-Спліт - 400 км
В суммі - 1350 км..
1. Львів-Чоп - 300км.
До Стрия - добре, далі складно, середня швидкість буде вкрай низькою. Можна «впертись» в фуру і волочитися за нею, без можливості обгону - сліпі повороти, перевали, навіть при бажанні швидко їхати не вийде, лише місцями. Не раджу їхати затемна. Долається приблизно за 4 год.
Поради: краще не смикатись і їхати по правилам, виграш в 10-15 хвилин сумнівний, а палива згорить порядно. Більшого виграшу там добитися складно в силу специфіки дороги. Долийте палива під завязку перед самим кордоном. Вже проїхавши Ужгород і ставши на Чоп, ближче до останнього буде декілька заправок. Увага, 92 бензину нема, «Нічого вам тут економити» - вирішили, домовившись між собою, продавці палива.
2. Кордон
Готуйтеся. Морально і фізично. Ми втратили близько 2 години, кажуть, це нормально. Ми встали в кінець загальної черги, дружина пішки підійшла до митників і з усмішкою спитала «Чи є якісь переваги для машин з грудними дітлахами?» Нас запросили на додаткову смугу, без черги. На жаль, з мадярами цей фокус не пройшов і ми 2 години смажились на мості до угорської митниці.
На українському кордоні почуваєшся як і в будь-якій державній установі: табличок з описами немає, усно теж ніхто нічого не пояснює, крутиш головою, мнеш в руках паспорти і, як пацан, не знаєш, що робити далі.. Всі працюють мовчки і в якомусь хаотичному порядку (то самі підходять до авто, то вже сам скачеш через 5 ліній в віконечко). Принесли паспорти і мовчки віддають - що далі, бляха: їхати чи в інше віконечко?? Так і бігаєш та розпитуєш всіх. Я одразу декларував, що вперше на кордоні, то лиш тоді митники якось зверхньо вичавлювали з себе слово, чи навіть два(!). Тьху! В мадяр порядку більше, доки стоїш в черзі стає зрозуміло що і як по іншим авто. Послідовно два віконечка, по всій митниці не бігаєш.
Тут же, на мадярах можна купити «віньєтку» на угорські платні дороги. Найменша - на 10 днів, наступна на місяць. Брали останню, коштувала 22Є і це було вигідніше, ніж дві по десять. Можна розплатитись кредитною карткою, можна угорськими форинтами, які купуються тут же - за 50м. Нічого вішати на скло не потрібно, ваш номер вбивають в базу. Зберігайте чек.
Поради: Схоже, що проходження кордону з української сторони є хаотично-творчим процесом і алгоритмом описане бути не може, тому з порад хіба що: наберіться терпіння і спробуйте отримати задоволення...
3. Чоп-Будапешт - 300 км
Перших 100 км нас очікує звичайна регіональна дорога з обмеженнями 90\50, а далі починається автобан, де обмеження - 130 км\год. Дві смуги, відбійник. Встаємо і шпаримо 130-140 до самого Будапешту. Регулярно можна з'їхати на спеціально обладнані місця для відпочинку з вбиральнями чи заправки, слідкуйте за знаками. Середня швидкість височезна, без зупинок - 130-140 км\год!
Поради: Бажано мати з собою каву, така дорога сильно розслабляє. Будьте уважні! Зверніть увагу на ціни на паливо, переконвертуйте в гривні і потіштеся, що ви з повним баком :)
4. Будапешт
Це місто не має об'їзної, його слід перетнути через центр (UPD: об'їздна таки є, просто мій навігатор про неї не чув). Сильно допомагає GPS, без нього важко, дороговказів в місті не багато, а по тим що є - я б безнадійно заблукав. Ми змушені були вишукувати в центрі банкомат чи відділення і місце для парковки поруч (з цим якраз значно складніше), бо в транзитному готелі приймали до сплати лише готівку і ми боялись, що в тому селі і пошти немає, не те що банкомату (до речі, ми жорстоко помилялись). В центральній частині Пешту з парковкою - журбинка, нам пощастило вскочити в малюсіньку, на декілька машин і доки блимає аварійка зняти гроші.
Поради: Бажано перетинати місто не в години пік. Автомобільні полоси місцями занадто інтимно вузькі (навіть для львів'янина!) - будьте обережні.
5. Будапешт-Загреб - 350км
Знову ж таки, встаємо 130-140 і топимо. Ближче до Загребу постане питання заправки. На момент нашої подорожі, паливо в Хорватії було дешевшим - там ми й заправлялись. Взагалі, ми ні разу не заправились в Угорщині. Ознайомтесь з цінами на паливо в обох країнах перед поїздкою і заправляйтесь згідно отриманої інформації. Врахуйте, заправки не так часто, як вдома, але за кілометр-два до кожної - стоїть попереджувальний знак, на якому є інформація про відстань до наступної. Дуже зручно. Також, на даний момент Хорватія не в Шенгені (як виявилось..) і тому слід пройти митницю. Все відбувається не виходячи з авто. Потрібні паспорти та зелена карта, займає 5-10 хв. Для українців віза не потрібна. Віньєток теж нема, за дороги платиться «по факту».
Приблизно з населеного пункту Palinovec (260км з Будапешту) і до Sveta Helena (330км з Будапешту) чекатиме платна дорога. На в'їзді берете талончик, на виїзді платите. Такий принцип по всій країні. Цей відрізок в 70 км коштує 7Є. Маючи час і натхнення ці гроші можна зекономити ціною додаткового часу на маршрут регіональними дорогами. Увага, до сплати беруть лише(!) готівку: хорватські куни, форінти, євро. Можливості купити до цього місця куни я не помітив. Вигребли зі всіх кишень 4Є копійками і дали 1000 форинтів, що залишились з Угорщини..
Порада: Візьміть з собою дрібні євро, або зніміть еквівалент у форинтах в Угорщині. Перед поїздкою загугліть ціни на паливо.
6. Загреб-Спліт - 400 км
Залишивши Загреб в стороні, по об'їзній встаємо на Rijeka. Незадовго беремо талончик і в'їжджаємо на нову платну дорогу. Залишки євро вже віддали, кунами так і не розжилися, кредитну картку до сплати не приймають, а ми ВЖЕ на платній дорозі, з якої без розрахунку не з'їдеш. Як ви розумієте, в цьому місці ми помітно нервуємо і заїжджаємо на кожну заправку в пошуках банкомату. На наше щастя bankomat (це хорватською :)) знайшовся за заправці Petrol, в районі Donji Desinec (див. Гугломапу). Знявши 500 кун я остаточно заспокоївся і зосередився на дорозі. Це також автобан, все ті ж 130 км\год, але з перепадами висот, викрутасами, тунелями. Середня швидкість трохи нижча, ніж по Угорщині та все ще достатньо висока. Перед поворотом на Істрію встаємо на Split. Місця для відпочинку з вбиральнями позначаються знаками і трапляються регулярно. Дорога абсолютно не складна, але втомлює. Раджу частіше зупинятись і розминатись.
7. Майже на місці
Уже при виїзді з автобану нас чекає сплата за дорогу.. Навіть не знаю чи казати.. Плата за дороги в Хорватії не просто висока, вона космічна! І для європейців теж. Мабуть, усі терплять, бо раз в рік можна й заплатити... Готові? 25Є! Двадцять п'ять євро за менш ніж 400 км! Разово! Плюс 7. І помножити на два, ви ж назад поїдете?! І все цивільно, це не вважається грабунком чомусь.. Е-ех..
Порада: Візьміть якісь краплі, якщо ви сердечник - сплата за автобан не для слабких духом.
8. Висновки і трохи про планування
Шматок по Україні важкий в порівнянні з іншими, особливо відчувається, коли повертаєшся додому. В силу специфіки дороги - це 4 години, плюс-мінус 15хв. Нехай на кордон буде 1-4 години. «Європейська тисяча» гарно розраховується - 10-12 годин. Не варто планувати впритик, залишайте годинку-дві в запасі - в дорозі може статися всяке.. Отже, на всю подорож потрібно 14-20 годин, але пам'ятайте, що 14 - це якщо зірки встануть в ряд, Марс буде в фазі Юпітера чи, що більш фантастично, ви пройдете митницю за декілька хвилин. Одному водієві, без ночівлі здолати таку відстань вкрай важко, а ось двом - цілком по силам.
Швидкість 120-130 км\год є вкрай зручною. По-перше, це реально швидко, адже фактично мова йде про середню швидкість. На автобані нічого не заважає, цілком реально розігнатися і тримати таку швидкість годинами. По-друге, розхід палива при цьому є оптимальним. По-третє, зовсім не хотілося на власному досвіді дізнатися високі штрафи в цих ваших Європах чи ні :)
По дорозі туди ми ночували в районі о.Балатон (30Є за номер), бо на багато питань відповідей не мали, а ризикувати не хотіли. Викликав занепокоєння кордон, не знали що то за автобан і як по ньому їхатиметься.. Знали б - ночували далі від Будапешту. З іншого боку, дорога була розбита навпіл (по кілометражу) і легко долалась в два дні. Першого дня, ми приїхали в пункт призначення в районі 18 години, другого - в 17 годині вже ніжились під гарячим сонечком і каламутили теплі води Адріатики. Назад, вже знаючи дорогу, ми дійшли висновку, що кордон повинен проходитись БЕЗ сонця, тобто, прибути слід зраненька або ввечері.. Обрали вечір, відповідно, ночувати випадало вже Україні.. Так, це виглядало більш авантюрно (невідомо скільки часу відбере перетин), але відмучився на нуль в перший день (1050 км+кордон), а другий - якихось 4-и години і ще до обіду ми у Львові, повні сил і енергії. Нам поталанило, кордон (власне, обидва) ми пройшли хвилин за 15(!) і вже в 19 годині їхали Україною. Уся дорога зайняла 12 годин і відібрала фактично всі сили. До готелю в Ужгороді (320 грн. за номер) приїхали вкрай виснажені, до Львова їхати в такому стані однозначно було б не варто.
Поради: Плануйте транзитне житло завчасно, чи, хоча б визначтесь з населеним пунктом. Можливості зупинитися і переночувати «при дорозі» у вас не буде, треба з'їжджати з автобану в конкретне поселення і шукати ночівлю по місцю. Натомість, місця, де можна перекусити є при автобані.
І ще, їдучи в Європу ви «виграєте» 1 бонусну годину на часовому поясі, в той самий час, повертаючись у вас буде на годину «менше».
Дитина на борту
Оскільки, майже весь багажник безкомпромісно зайняв візочок, велика сумка з речима їхала пасажиром. Пристьогнута :) Сидіння було підсунуте максимально вперед - такому «пасажиру» місця не треба, а от додатковий простір для справжніх - не завадить. Зі сторони водія, на задньому дивані було закріплене дитяче кріселко. Власного у нас не було, а купувати ми не хотіли - то ж взяли його на прокат. Це ще й не дорого виявилося. Без реклами, все легко гуглиться. Також, ми придбали спеціальні екрани (на присосках) від сонця, що лаштуються на скло задніх дверок. Їх ефективність виявилась сумнівною в такому форматі, проста футболка на вішачку нічим не гірша, а то й краща. З іншою сторони, вони присмоктувалися до заднього скла, коли сонце нависало позаду. Який не який - захист. Бачили, що в деяких авто футболка була затиснена заднім склом, таким чином, звисаючи на ньому. На швидкості нам такий перфоманс охайно зробити не вдалося, а зупиняючись було не до цього. До речі, про зупинки.. Ми дотримувалися простого та перевіреного правила: малий заснув - їдемо без зупинок. Ніяких пісяти - терпіти і якомога скорше їхати! Цим часом слід користатися і старатися ще й максимально відпочити :) Інший час, коли малий не спить є абсолютно непередбачуваним.. Це щастя, якщо він вивчає краєвиди за вікном, слюнявить гризунця чи намагається співати на малюковій мові. Гірше, коли він вередує та кричить. Чи впадає в істерику. Бувало, підгодовували прямо на ходу, не зупиняючись, хоча це заборонено. Співали самі, робили магнітолу гучніше, кривлялися, задобрювали іграшками - будь-які методи добрі, щоб заспокоїти чи зацікавити дитину. Якщо нічого не спрацьовувало - зупинялися, носили на руках. А взагалі, при першій ліпшій нагоді старалися його приспати. Не завжди гладко, та, в цілому, дружині вдавалося. Це складно і виснажливо, та ми думали буде гірше. Якби не приїзд в районі 4-6 години - от тоді було б по-справжньому складно, адже чим далі - тим більше малий вередував. Вже ввечері, в номері, на ліжку він повзав багато та натхненно, добирав, так би мовити, за весь день.
"В Хорватію? На авто? Зі Львова? Сідайте!"
Ну пусті-і-іть за кермо-о-ооо!
Поради: Краще виїжджати з самого ранечку - малий буде досипати в кріселку, крім того, сонце в такий час зовсім не пекуче. Повертаючись назад, ми виїхали о 6 ранку, так от малий не на жарт розійшовся лише при під'їзді до українського(!) кордону. До цього поводив себе прекрасно. Повезло? Може.. Як перенесли його з ліжка до авто , то він так і спав до години 11. Потім недовго дурів, їв і засинав. Ще й дощ переслідував нас ледь не до Угорщини, а далі було хмарно, не спекотно. З сонечком за бортом малому подобалося значно менше. Без працюючого кондиціонера їхати не варто - зваритеся.
Їжа, як основа буття
Ціни на продукти в супермаркетах, на око, трохи вищі, але не сильно відрізняються від українських. М'ясо дороге. Апартаменти з кухнею дозволяють відпочити цілком бюджетно. Ресторани - дорого, це курорт. Ми були в декількох і ціни суттєво не відрізнялись.. Повноцінно повечеряти на 2х вартує десь від 150 до 300 кун, в залежності від замовлення. Кажуть, варто налягати на рибу, бо, в силу особливостей території, м'ясо сильно не порозводиш, а от рибці з умовами повезло. Шкода, що я не люблю рибу..
Біля нас були два дрібних магазини: один за 450 м і другий за 800 м. Йти вздовж дороги, по якій постійно їздять автомобілі. Ще й спека. Не находишся часто, асортимент не багатий. Альтернативно, можна поїхати машиною в торговий комплекс Кунзум під Сплітом (5 км). Ціни нижчі, приймають карточку, можна скупити побільше і загрузити все в багажник.
Найсвіжіші фрукти продають на ринку у Спліті, в самісінькому центрі. За готівку і лише зранку, до 12. Там же є і рибний ринок.
В усіх магазинах є дитяче харчування, таке саме, як і в Україні, ціни навіть трохи нижче. Думаю не варто тягнути 1-2 тижневій запас з собою. Підгузків це також стосується.
Хлопчик та море
На пляж ми ходили з люлькою, залишаючи шассі від возика вдома. Лаштували її в тіні сонячної парасолі, малий, одягнутий в літню панамку, лазив всередині і все намагався вивалитись назовні. Трохи носили під сонечком (лише зранку), в результаті він навіть ледь-ледь засмаг. В цілому ж, спілкування з сонечком було сильно обмежено. По-перше, шкіра ще не надто готова до такого, по-друге, він у нас в маму - білий як молоко - таких сонечко підсмажує на раз.
За декілька днів, дружина опанувала древню хорватську техніку присипання дитини на пляжУ :) Доки я плавав, а потім засмагав на сонечку, вона, як правило, вкладала малого спати і ми могли подуріти у воді вдвох. Малий спав у люльці, яку ми ставили на шезлонг, тож з води було добре видно хитається вона чи ні. Тривало це щастя не більше години, але як же це багато! :) Далі, до обіду, хтось з батьків постійно знаходився з дитиною.
Море малому не сподобалося. Хоч ми і планували вдягати надувне коло і давати можливість поплавати, та температура води внесла свої корективи. Для дитини захолодно, як ми вирішили. Малий лише підтвердив наші висновки, піднявши крику, після спроби помочити йому ніжки. Іншого дня ми спробували ще раз - знову невдало - то й лишилися тої ідеї зовсім.
Тато, мама, син :)
Таки приспали, бігом в воду!
"Дивись, синку - це море" :)
Інше
Щоб не втрачати декілька разів на курсі, обмінюючи гривні-євро-куни, краще їхати з кредитною карткою. З певними винятками, її приймають усюди. Зручнішою буде картка і якщо вам спокійніше з готівкою в кишені - банкоматів, по моїм враженням зустрічалось більше, ніж обмінників. Знову ж таки, в обмінниках курс може бути (а скоріш за все - буде) не вигідним. На всіх заправках картку до сплати приймали.
Курс гривні до куни був приблизно 1,36. Множили на півтора, так простіше. 2 куни = 3 грн.
Пляжі на Макарській рів'єрі кам'янисті і ходити босим дещо некомфортно. Ми брали з собою в'єтнамки. Звичайно ж, на місці цього добра теж достатньо.
Варто попіклуватися про спеціальний дитячий крем від засмаги, він продається в аптеках, є для різного віку.
Сервіс і враження
Тверда 5! Правда. Ми вперше були в Хорватії, але по Європі подорожували\жили достатньо і маємо з чим порівняти. Власники і персонал були вкрай ввічливими та привітними, будь-які проблеми та побажання вирішувалися. Реально, туди хочеться приїхати ще. Конкретно в ті місця, де ми зупинялися і до цих людей. Хороша робота. Оточуючі люди, сусіди чи просто незнайомці - дружні та привітні, вони на відпочинку і поводять себе відповідно. Поздороватись, посміхнутися, інколи погомоніти і мило посюсюкатись з малим - це було притаманно чи не кожному, кого зустрічали. Спілкуються легко і не вимушено, не заморочуються зовсім, дружина балакала з сусідкою німкенею українською, з рідкими домішками англійської, та відповідала їй німецько-хорватьскою і вони якось розумілися. Чи, принаймні, вірили в це :) П'яноти, хамства не бачили і не зустрічали, правда, в самі «злачні» місця ми не ходили.. Пахлави та риби по пляжу не носять, мавпи не чіпляються і знімкуватись з ними не просять. Ба більше, часто до 11 години ми були на пляжі одні і в радіусі 50м були лише чайки.
Наші враження від Хорватії, Подстрани, сервісу та відпустки в цілому є абсолютно позитивними і ми однозначно сюди повернемося.
Спліт - друге місто Хорватії. Рекомендується до візиту
Краєвид з гори...
... і з нашого пляжу
Всім дякую!