Альбом по середах, 4
Довгий час вагався, чи ставити цей альбом до себе в рубрику, але потім зрозумів: щоб полюбити його - повністю, щиро - мені вистачило якихось трьох прослуховувань. Унікальний вокал Діаманди Галас, чудові аранжування Джона Пола Джонса - цю роботу є за що любити.
Спільний диск цих двох людей носить назву "The Sporting Life" і побачив світ у 1994 році. ( Read more... )
Comments 4
Reply
Reply
От тільки щойно дослухав наершті до кінця, отже - враження після першого прослуховування.
Сподобалось. Власне, якогось надзвичайного жанрового розмаїття я не помітив - або динамічні і дещо зловєщі вєщі (о яка рифма), часто в такому собі орієнтальному стилі (Kashmir, ага, або скоріше навіть діяльність Пейджа/Планта в 90-х), або спокійніші блюзові, скажімо так, балади (але на такі вже і "класичні"). Втім, це в жодному разі не є претензію. Все так цікавенько і небуденно. Голос у баришні дійсно оригінальний, але не можу сказати, що сам він мене найбільше вразив (тим більше, що я якось більше люблю класичний (поп/рок-)вокал), все ж таки музика як така більше вплинула на позитивне сприйняття цього всього.
І ще одне. Не знаю, чи це більше від знання про серйозну участь JPJ, чи з якихось об'єктивніших причин, але місцями з'являлася думка про схожість на LedZep другої половини 70-х. Навіть інтонації Діаманди де-не-де Планта нагадують.
Зараз буду ще слухать.
Reply
"While it's inaccurate to say the results are Galas fronting Led Zeppelin, Thomas does put in some heavy pounding with a hint of John Bonham's massive stomp. Hints of gently majestic arrangements here and there -- consider the introduction to "Skotoseme" and its understated string swells -- help draw a connection further" :)
А Dark end of the street - сама шо ні на єсть класична блюзова балада.
Reply
Leave a comment