Шалене літо-2012 71% completed
Це літо буде однозначно в числі тих, які я ніколи не забуду.
Почалось воно коли ми дружним гуртом, разом з європейцями та новозеландцями, звичайно ж, спілкуючись англійською, гуляли по визначним місцями Києва. Я тоді познайомилась з дуже гарними людьми, наприклад, з дівчинкою з Нової Зеландії, яка працює у Відні на місію ОМ. Дуже і дуже прекрасна людина. Сподіваюсь, що ще колись в цьому житті зможу з нею зустрітися.
Далі, увесь червень я просто працювала, просто насолоджувалась виглядом із вікна та квітами, фруктами та маленькими радостями. А одного дня, коли я прогулювалась у великому дворі нашого великого офісу, метелик, пролітаючи надто близько біля моєї голови, зачепився за моє вушко і я почула шелест його крил. Цей звук я, певно, запам"ятаю на все життя, так він мене вразив. Паралельно з тим, як я робила свою роботу, вечорами ми з Ребекою (то так звати дівчинку з НЗ) влаштовували parties, замовляли один одному пісні і одночасно їх слухали. А інколи це були tea-parties, коли ми одночасно пили чай. Сумую за ними. Але то вже з вересня...
Перша половина липня була насичена пішими прогулянками з чудовими американками, Рейнелл та Дженні. Де ми тільки не були, правда. Одного дня навіть пішли бігати. Після того я тиждень не могла рухатись. Пару днів організм відходив від стресу. Вони веселі, обидві, і бути з ними півтора тижні було справжньою насолодою. В останній день ми усі ледь стримували сльози. Але з ними я ще сподіваюсь побачитись наступного року. Через день після їхнього від"їзду я, мій тато, сестра та Аня з роботи поїхали у наступний тур з Bus4Life, який цього разу приїхав з іншим водієм. Ми були тільки на Закарпатті, у яке цього разу я закохалася. Думаю, кожен, хто там був, захоче повернутися, бо ця краса того варта.
Вчора ми з молоддю іздили на озеро. Я ніколи ще так далеко не запливала. І не згорала так сильно ніколи, так, щоб вся спина була темно-червоною, і сліди від купальника. То навіть не весело)
Через кілька днів знову у подорож і знову на західну Україну, куди ж іще. Спочатку у Вінницю, може навіть побачимо їхній супер крутий фонтан з якимось там світловим шоу, чи що воно там. А тоді у Львів - пару днів погуляємо, і за роботу. Повернемось додому, і через три дні у Петербург. Це мабуть єдине місто в Росії, яке я хочу побачити.
Всього тут не напишеш, бо вражень насправді набагато більше. Нище трохи фотачєк.
Почалось воно коли ми дружним гуртом, разом з європейцями та новозеландцями, звичайно ж, спілкуючись англійською, гуляли по визначним місцями Києва. Я тоді познайомилась з дуже гарними людьми, наприклад, з дівчинкою з Нової Зеландії, яка працює у Відні на місію ОМ. Дуже і дуже прекрасна людина. Сподіваюсь, що ще колись в цьому житті зможу з нею зустрітися.
Далі, увесь червень я просто працювала, просто насолоджувалась виглядом із вікна та квітами, фруктами та маленькими радостями. А одного дня, коли я прогулювалась у великому дворі нашого великого офісу, метелик, пролітаючи надто близько біля моєї голови, зачепився за моє вушко і я почула шелест його крил. Цей звук я, певно, запам"ятаю на все життя, так він мене вразив. Паралельно з тим, як я робила свою роботу, вечорами ми з Ребекою (то так звати дівчинку з НЗ) влаштовували parties, замовляли один одному пісні і одночасно їх слухали. А інколи це були tea-parties, коли ми одночасно пили чай. Сумую за ними. Але то вже з вересня...
Перша половина липня була насичена пішими прогулянками з чудовими американками, Рейнелл та Дженні. Де ми тільки не були, правда. Одного дня навіть пішли бігати. Після того я тиждень не могла рухатись. Пару днів організм відходив від стресу. Вони веселі, обидві, і бути з ними півтора тижні було справжньою насолодою. В останній день ми усі ледь стримували сльози. Але з ними я ще сподіваюсь побачитись наступного року. Через день після їхнього від"їзду я, мій тато, сестра та Аня з роботи поїхали у наступний тур з Bus4Life, який цього разу приїхав з іншим водієм. Ми були тільки на Закарпатті, у яке цього разу я закохалася. Думаю, кожен, хто там був, захоче повернутися, бо ця краса того варта.
Вчора ми з молоддю іздили на озеро. Я ніколи ще так далеко не запливала. І не згорала так сильно ніколи, так, щоб вся спина була темно-червоною, і сліди від купальника. То навіть не весело)
Через кілька днів знову у подорож і знову на західну Україну, куди ж іще. Спочатку у Вінницю, може навіть побачимо їхній супер крутий фонтан з якимось там світловим шоу, чи що воно там. А тоді у Львів - пару днів погуляємо, і за роботу. Повернемось додому, і через три дні у Петербург. Це мабуть єдине місто в Росії, яке я хочу побачити.
Всього тут не напишеш, бо вражень насправді набагато більше. Нище трохи фотачєк.