В дорогу!
Подорожі - то, певно, найпрекрасніше, що трапляється з людиною. Довгі переїзди заради того, щоби побачити інші усмішки, інші пейзажі, інше життя. Це все змінює, змушує зійти зі звичної позиції та рухатись далі. Подорожі пробуджують усі відчуття, дають можливість пережити нові емоції, збагачують і насичують, часом настільки, що усе це разом ллється через край.
Але найбільше я люблю дорогу. Так багато часу для думок, для пісень в навушниках та змін. Мене охоплюють неймовірні відчуття, коли ми проїжджаємо повз людей. Скільки подій, скільки емоцій, переживань, сліз та радості стоїть за кожним, хто менш ніж на секунду потрапляє у картинку, що весь час так скоро змінюється за вікном. Найнеймовірніше - це наскільки кожен, абсолютно кожен з них усіх, цінний для Тата. Скільки любові навколо нас! І так боляче, до сліз, до щему у серці, спостерігати, як часом люди відмовляються від тої Любові. Ігнорують, не сприймають, не вірять, чи то недовіряють, а тоді питають, де була та Любов, коли траплялись трагедії. Відторгнута, вона просто не має можливості допомогти - врятувати можна тільки ту людину, яка хоче жити.
Остання подорож була для мене ще особливішою. Бо в один прекрасний момент я помітила, що усе те, чому мене вчили на недільній школі, те, що я читала в Біблії та додадковій літературі, усе те, що Бог відкривав мені, стало живим як ніколи, ясним і зрозумілим, чітким і дуже простим. І я за це Йому дуже вдячна.
То я просто читала "The Shack". Неймовірна книга. Але для кожного в житті для всього свій час.
