Була людина, була причина...
Ти хочеш жити і в собі тримати, говорити,
Бути, жити і для когось, щось створити.
© Mikulaninets Alex
А чому б і не збрехати, кожен буде цього вимагати,
Й всім цим жити.
© Mikulaninets Alex
А коли не хочеться втрачати,
Хочеться писати чи для когось розказати,
Пояснити, говорити, снити, цін(л)увати, любуватись.
Хочу бути, бути-бути.
І себе забути, зруйнувати.
І для чого ж це писати, так тихенько.
Хоч сказати, ні вже краще спати.
Там не буду я страждати,
Щоб когось в обіймах потримати, руйнувати.
Вже не зможу поштовх вітру відчувати,
І мене не будуть знати і вивчати.
Вже не треба уявляти, лиш дивитись, грати.
[Грати свою роль, чужу роль.]
© Mikulaninets Alex
І не буду повставати й розділятись,
Тихо ззаду підкрадатись, милуватись.
© Mikulaninets Alex
Буду я, не я уже тепер...
Не той вже видався партнер.
У образах химер, Для мене сенс уже помер.
© Mikulaninets Alex
Як дикий звір той вимер,
За все своє буденнеє життя,
Його назву я вже буттям.
Для свого виживання,
Терпів він кожен день страждання.
І в очі на прощання...
Просив... Благання...
І не отримав оправдання...
© Mikulaninets Alex
Для чого жив і стільки говорив,
Кого він прославляв і подумки благав?
Чому він кроку не ступив?..
А лиш стояв, ілюзію творив.
Він кожен раз про те і говорив,
Що день не попусту прожив.
Побачив тінь і, образ в темряві душі, ожив...
Він болю стільки причинив.
У плоті дня його він відтворив.
Насправді образом цим жив, для інших говорив.
© Mikulaninets Alex
Та краще він це цитував,
Бо так колись свій дар отримав,
І вірш про все своє буття він описав,
Колись його відклав.
Бо в руки коли брав,
Себе митцем він визнавав...
© Mikulaninets Alex
Колись його він показав,
І світ в його очах: стояв, читав,
Про те кого там описав...
І хто читав чи оком бачив,
І згоду свою дав, принаймні так він відписав (той хто читав).
© Mikulaninets Alex
Себе я кожен раз ним надихав
І тонко відчуваю, правду автор має.
Хоч себе він виставляє,
На себе слів марнує. Про інших він жалкує.
Так він нічого не руйнує.
І на майбутнє щось планує, мріє. Чим він жиє?
І про що він мріє?
Бо вже для когось він не вміє,
Бо тільки є,
А сенсу існування він не має.
Хіба що інколи таке буває,
Думку він отримує й виношує...
Він світ для неї створює і облаштовує.
© Mikulaninets Alex
Чому приходиться страждати? Настрій вже нема чим підіймати.
Не перший раз я мушу визнавати.
Для себе жити, краще ніж комусь ввесь час, мішати(сь)
А що, чи не набридло вже собі брехати?
Треба вже собі сказати,
Що таке потрібно зупиняти.
І знову буду я мовчати, чужі ідеї відкидати.
Мене не хочуть визнавати.
Для чого, щось для когось обіцяти?
Для чого час на інших марнувати?
Бо добрим треба видаватись
І в далечінь вдивлятись,
А як прийдеться помилятись,
Буду з цим я рахуватись.
© Mikulaninets Alex
І що все знову так лишати(?) і школу я, продовжую,
А чи забути(сь) й відродитись і з безладом миритись.
І з цим сміттям мені ще (не) тут сидіти,
А що йому казати? Коли він буде й так все руйнувати.
Ні-ні, краще вже мовчати і нікому слів не говорити.
Так буду я, вже не ілюзію творити,
А простим життям, я жити.
Ні, не хочу вже і говорити, і писати,
І там мене не зрозуміти,
І таки для себе жити, і таки...
© Mikulaninets Alex
А для кого говорити, щоб знов, отримати
те про що ти кожен день, подумав.
Кого про це, не раз ти вже благав.
На роздоріжжі ти стояв і думав...
Ні додому повертав(сь), бо далі страх за серце брав.
Жорстокість? Ні лиш сухість почуттів, я
© Mikulaninets Alex
-А що ти ще хотів. Про що ти мріяв, те й отримав, а тепер
пожалкував, коли ти вперше відступив...
Чи ні ти лиш стояв. І всім казав,
Як ти брехню що зневажав і чистоти шукав...
Ну-ну, отримав?!! По-заслузі,
Бо біль, ще ми не друзі, бо вже й не вороги.
Ну що мовчиш? Кажи! Але, за себе говори!..
© Mikulaninets Alex
-- Я прагнув, я вбачав.
Чи я любив? Чи нею просто жив? Я просто щось таке наговорив.
Де краще б промовчав, не цікаве лишнє розказав...
© Mikulaninets Alex
-Ага, себе ти показав, а сам вже стільки прочитав, і що тепер?..
-Тепер вже не існує.
У пошуках планує шлях свій віднайти.
Для чого вже кудись іти?
І говорити, а потім за теорію свою страждати,
Коли не вмієш ти кохати (не я),
Якщо це можна так назвати?..
© Mikulaninets Alex
_____________
Не треба з часом зволікати.
Комусь дозволено це мати.
© Mikulaninets Alex
Мені вже треба вимагати.
Чи може просто, побажати?
© Mikulaninets Alex
____________
Машина
Для чого почуття,
Коли для себе настрою нема.
-- То вже твоя біда!
О, так! Це приславуте суспільством не забуте.
© Mikulaninets Alex
____________
Питання
Чому вважаєш, що всіх навколо зневажаю.
І себе я тільки прославляю?
© Mikulaninets Alex
я теж людина й хочу жити, (і) любити і творити.
Не люблю вже я брехати,
Вже звик мовчати.
А решту, немає сенсу говорити...
© Mikulaninets Alex